• Головна
• Події

Фото: shostka.info

Після обстрілу 4 жовтня енергетичної інфраструктури міста Шостка, що на Сумщині, його частина досі без електрики, і з газо- та водопостачанням ситуація не краща. Коротко про - про те, як Шостка намагається вижити в блекаутах і практично без води.

4 жовтня – чорний день, що змінив усе

70-тисячне місто, що знаходиться всього за 40 кілометрів від кордону з країною-агресором, до обстрілів і нальотів звикло ще з літа 2022 року, коли в межах міста вибухнуло кілька ракет ворога. Російські терористи й надалі не давали жителям можливості прийти до тями, методично і регулярно обстрілюючи житлові квартали та інфраструктуру багатостраждальної Шостки. Але найбільш жорсткий і масований удар було завдано на початку жовтня 2025 року. Окрім енергетичних об'єктів, водорозподільних вузлів, газової інфраструктури, дісталося і залізничному вокзалу, де загинула людина та дев'ять осіб отримали поранення.

Атака була продуманою і підлою і мала явну мету – вивести з ладу всю структуру життєдіяльності міста, тож відновитися комунальники не можуть досі. Енергетики активно намагаються повернути місту світло, але до гарячих лампочок у кожному шосткінському будинку ще дуже далеко.

Мобільні укриття – атрибут воєнного часу. Фото: ФБ Микола Нога

За гарячою їжею – зі своїм посудом

Місцеві жителі мало вірять у швидке покращення ситуації, але доводиться триматись і не падати духом. Влада відкрила у Шостці дев'ять пунктів видачі гарячого харчування, де можна поїсти супу та випити чаю. Щоправда, городян просять приходити зі своїм посудом – помити тарілки та чашки після трапези банально нічим і ніде.

– Якщо потрібно якийсь час так пристосуватись – це одне. Потерпимо. А якщо це триватиме довго, то я не бачу сенсу жити в таких умовах. Буду кудись переїжджати. Хоча б на час зими, – каже мешканка Шостки Ольга.

Ользі пощастило більше, ніж іншим. Світло у неї вдома поки що є майже завжди – з'явилося кілька днів тому, і якщо вимикають, то лише на декілька годин. Що для життя у сьогоднішній Шостці – розкіш. А ось із водою справи набагато гірші.

– Воду включають у ранковий час, приблизно з 6-ї до 8-ї ранку. Ще на кілька годин її дають увечері. Щоб перекрити базові потреби мені та дітям, вистачає. Кожна атака «шахедів» для нас – це привід переживати та думати, а чи буде світло завтра, – каже Ольга.

Жінка працює в одній із міських лікарень. Ситуація з електрикою там також далека від ідеальної.

– У якихось палатах світло є, у якихось немає. Не всі розетки працюють, напруга в мережі скаче, ліфт у лікарні вимкнено. Також через відсутність електроенергії ми не можемо робити комп'ютерну томографію. Але ми терпимо, викручуємося і віри у краще не втрачаємо, – каже наша співрозмовниця.

При цьому відкриті та чекають на покупців і звичайні, «мирні» (як їх тут називають), магазини.

– Я працюю у взуттєвому магазині продавцем. Щоб бути відкритими, нам доводиться з 9-ї ранку до 19-ї години вечора тримати включеним генератор. Тому частина магазинного виторгу йде на купівлю палива для генератора. Якщо впадуть продажі, то власник сказав, що ми закриємось. «Тягнути» оренду приміщення, зарплати та генератор - проблематично, а люди з міста поступово їдуть, це вже помітно. Я дуже хвилююся, чи буде у мене робота! – каже продавщиця на ім'я Тетяна.

У жінки вдома електрика строго за графіком – з 6-ї до 8-ї ранку та з 18:00 до 21:00. Цього вистачає, щоб приготувати їжу та підзарядити пауербанки.

– Коли вперше відключили світло, я відразу ж купила два пауербанки та газовий пальник, зробила запаси води та продуктів. І, як виявилося, недарма. Адже електрика разом із водою у нас зникли надовго, а жити якось треба. У квартирі вже холодно, бо маю автономне опалення, а воно залежить від електрики та води. Бувало так, що вода є, а світла немає, чи навпаки. Якщо так буде й узимку – не знаю, що робити. Напевно, переїжджатиму до Києва, – каже Тетяна.

Гаряча їжа зараз доступна всім шосткінцям. Фото: ФБ Микола Нога

Кав'ярні – острівці життя

Проблеми з електрикою призвели до того, що у шосткінських магазинах зросли продажі свічок усіх розмірів, ліхтариків, газових пальників, а також локшини швидкого приготування. Але про дефіцит на базові товари та продукти говорити не доводиться. Полиці продмагів якщо і не завалені повним асортиментом всього, чого душа забажає, то точно не порожні. М'ясо, молочні продукти, хліб, будь-які консерви – вистачає всього.

Якщо пройтися містом, можна помітити, що у кав'ярнях сидить чимало молоді з ноутбуками. Хтось навчається, хтось вирішує робочі питання. Кав'ярні стали місцем, де світло та інтернет є завжди.

- Я годині о 10-й ранку беру ноут, йду в кав'ярню і сиджу тут майже цілий день. У мене робота заточена на наявність електрики та інтернету, – каже вебдизайнер Ксенія.

Роботодавців не хвилює, чи має дівчина можливість працювати з дому чи ні, тому їй доводиться підлаштовуватися. Власники кафе не те щоб задоволені виручкою, адже люди здебільшого замовляють чашку-дві кави - і все, але клієнтів із закладів не виганяють. По-перше, всі зайняті столики - це вже хороший показник, по-друге, є елемент взаємовиручки та розуміння – адже всі в одному човні.

Ксенія для себе вже вирішила переїжджати будь-куди, бо дорожить своєю віддаленою роботою. У її фірмі є дедлайни, і замовників блекаут у місті мало цікавить.

- Та й жити постійно в страху вже сил немає. Цього року ми тут бачили все: ракети, «шахеди», КАБи… Десятки безсонних ночей. Укриттів мало, і на всіх не вистачає. Бігаємо до підвалу будинку з надією, що він якось урятує. Із заходом сонця намагаємося сидіти вдома, бо знаємо: ось-ось налетять «шахеди». І так майже щовечора. Я втомилася боятися, хочу жити нормально, – каже Ксенія.

Кав'ярні міста відкриті та стали місцем, де завжди доступний інтернет. Фото: shostka.info

Купують "буржуйки" та "моляться" на генератори

Незважаючи на отриманий за роки війни досвід, не можна сказати, що місцеві жителі були готові до такого розвитку подій. Шалений попит на генератори проявився лише у нинішньому жовтні.

– Їх у магазинах від початку війни було багато. Весь цей час вони мало кого цікавили. А чого ви хочете? 20-30 тисяч для простого шосткінця – це неймовірна ціна. Зараз хоча черги за ними не стоять, та купують жваво. Ми у під'їзді скинулися всім миром і вже поставили. Включаємо на годину, заряджаємо телефони, кип'ятимо воду і іноді вмикаємо світло у холі під'їзду, – розповідає пенсіонер Степан Миколайович.

А ще мешканці його під'їзду організували імпровізовану польову кухню, на багатті варять для всіх каші у дворі.

Окрема актуальна для городян тема - грубки-"буржуйки". Про їхню необхідність розповів мер Шостки Микола Нога.

– Мерія планує розвивати програму, яка допоможе людям встановити у своїх гаражах, на дачах, у приватних будинках та квартирах опалювальні пристрої на зразок «буржуйки». Така ж ситуація і з генераторами, – повідомив у середині жовтня міський голова Микола Нога.

Як така програма реалізовуватиметься, поки незрозуміло, але "буржуйки" дедалі частіше з'являються у господарствах городян. Хтось розчищає для них майданчики на балконі, а хтось навіть «прицілюється» до витяжки на кухні. Хоча про небезпеку таких пристроїв усередині житлових приміщень постійно кажуть рятувальники. Та люди поки що відмахуються: «Нехай стоїть, час покаже, чи знадобиться» - і похмуро жартують: «Живемо як у ХIX столітті - "буржуйки" в будинках і багаття на вулицях».

Польові кухні у дворах сьогоднішньої Шостки. Фото: ФБ Микола Нога