Батько 22-річної Мирослави з інвалідністю, якого мобілізували до ЗСУ, став її законним опікуном
22-річна Мирослава з Горішніх Плавнів, яка має інвалідність через важкі ментальні та розумові розлади, з квітня цього року була змушена жити серед чужих людей через те, що єдину рідну їй людину мобілізували до лав ЗСУ. За законом на це мали право, оскільки Мирослава вже повнолітня, а при оформленні інвалідності їй у документах поставили "легшу" форму. Але в п'ятницю, 21 листопада, суд нарешті ухвалив, що батько офіційно стає її опікуном і після повернення з лікарні, де проходить лікування через високий тиск і проблеми зі спиною, зможе знову піклуватися про свою дочку. Радісну новину повідомила журналіст Ганна Травінцева.
- Іменем України. Від сьогоднішнього дня тато - офіційний опікун Мирослави. Вона житиме, – написала Травінцева.
Незадовго до цього журналіст розповідала, що документи Мирослави ретельно вивчали фахівці, а з самою дівчиною проводили опитування та експертизи. Справа в тому, що свого часу батько Мирослави Віталій погодився на ІІІ групу інвалідності для доньки, хоча були всі ознаки ІІ групи. Тоді він сподівався навчити Миросю якоїсь спеціальності, але це виявилося неможливим. Це й стало причною того, що за законом його могли призвати до армії, оскільки третя група припускає, що дівчина може сама про себе піклуватися. А отже, він не має права ні на відстрочку, ні на звільнення за сімейними обставинами. Перебуваючи на фронті, Віталій дуже переживав за дочку і дзвонив їй багато разів на день – контролював кожен крок, підказував, коли треба їсти, коли пити пігулки і таке інше.
- Раніше кореспонденти Коротко про розповідали, як живе дівчинка без опіки батька. На щастя, про неї дбали в інтернаті, підтримувала місцева спільнота дітей-інвалідів, а її вечері оплачував благодійник із Франції.
- У квітні ми розповідали, що Мирослава на все життя залишиться дитиною через важкі ментальні та розумові розлади. У ранньому дитинстві від дівчинки відмовилася мати. Доглядав, навчав, втішав дитину тато.
