Слідами трагедії: лікар - про те, коли потрібен дефібрилятор і хто може ним користуватися
Трагедія, що трапилася наприкінці минулого тижня, знову порушила гострі питання вміння надавати першу допомогу, і що важливіше – врятувати людину чи дотриматись посадової інструкції.
У Києві поряд зі станцією метро «Політехнічний інститут» стало погано чоловікові, небайдужі перехожі розпочали серцево-легеневу реанімацію та тричі просили співробітників метрополітену винести нагору дефібрилятор, який знаходиться на платформі. Тричі співробітники метрополітену та черговий поліцейський відмовляли. Лікарі «Швидкої» 40 хвилин намагалися реанімувати чоловіка, але не вдалось.
Цей трагічний випадок викликав бурхливе обговорення в соцмережах: хтось лаяв співробітників метрополітену за байдужість, хтось, навпаки, їх захищав – мовляв, у них є інструкція, хтось казав, що в реанімації дефібрилятор не завжди корисний. Офіційно в КП «Київський метрополітен» пообіцяли розібратися та переглянути алгоритми використання. Але наскільки він справді потрібний і хто може ним скористатися.
Як працює автоматичний дефібрилятор, у яких випадках він врятує життя, чи може ним користуватися людина без медичної освіти, Коротко про розповіла лікар швидкої допомоги та завідувач навчально-тренувального відділу підготовки з надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях Марія Буренкова.
Дефібрилятор гірше не зробить
Марія Буренкова каже, якщо є поблизу дефібрилятор, краще ним скористатися. Фото: особистий архів
- Маріє, нещодавно стався трагічний випадок - у київському метро чоловікові стало погано, люди намагалися допомогти, просили дефібрилятор, але працівники станції не дали - у результаті людина померла.
- Звичайно, дефібрилятор повинні були дати, апарат повинен бути у вільному доступі. Якщо поблизу є дефібрилятор, їм у будь-якому випадку потрібно скористатися. Навіть якщо потерпілому допомагає звичайна людина, а не працівник швидкої допомоги. Навіть якщо невідомий точний ритм серця – апарат сам визначає, отрібен розряд чи ні.
- З іншого боку, не факт, що дефібрилятор урятував би ситуацію. У яких випадках він потрібний, а в яких – ні?
- Якщо є дефібриляційний ритм, то є шанс, що серце відновиться за допомогою апарата. Звісно, це не гарантія порятунку, але ймовірність є.
Потім уже, коли надано домомедичну допомогу, приїжджає швидка, підключає професійний медичний дефібрилятор і оцінює ритм точніше.
Тому якщо поблизу є автоматичний зовнішній дефібрилятор і людина може ним скористатися - його обов'язково потрібно застосувати. Це могло зберегти людині життя.
- Тобто апарат не допомагає у 100% випадків, але якщо він є, то краще спробувати? Гірше він не зробить?
- Ні, гірше він не зробить. Більше того, у такій ситуації це потрібно було зробити.
Апарат сам нагадує, що потрібно робити
- А якщо людина взагалі ніколи не користувалася дефібрилятором, чи зможе вона розібратися з нею на місці?
– Якщо зовсім не користувалася, то може розгубитись. Базові навички дуже бажані, до того ж кожна хвилина має значення.
Але взагалі сьогодні дуже багато людей проходять курси домедичної допомоги. Цьому навчають вихователів у дитячих садках, шкільних працівників, стюардес, провідників – багатьох людей соціальних професій. І звичайна людина також може пройти такі курси, навіть якщо не має відношення до медицини.
Але навіть якщо у вас немає підготовки, скористатися дефібрилятором теж можна. Апарат сам нагадує, що робити. Є інструкції та малюнки, куди клеїти електроди. Ти наклеюєш електроди на грудну клітину людини, і дефібрилятор сам оцінює ситуацію та аналізує ритм серця. Після цього апарат каже, потрібен розряд чи ні. Іноді він каже просто продовжувати компресії.
Апарат допомагає при певних небезпечних аритміях – фібриляції шлуночків та шлуночкової тахікардії без пульсу. Якщо в людини асистолія (рівна лінія), розряд не допоможе.
Так, у машинах швидкої допомоги обладнання професійніше - ми бачимо сам ритм і можемо зрозуміти причину зупинки серця. Але й автоматичний дефібрилятор здатний визначити, потрібно "стріляти" чи ні.
- Тобто людина з нульовою підготовкою, швидше за все, не впорається, але хтось із базовими знаннями міг би розібратися?
- Так. Зазвичай людина, яка навчилася робити непрямий масаж серця, також вміє користуватися і дефібрилятором.
Наскільки я розумію, людина, яка намагалася надати допомогу у вищеописаному випадку, “качала” серце, і потрібно було підключити дефібрилятор. Апарат не зробив би гірше, але допоміг би визначити – потрібен розряд чи ні.
У цій ситуації працівники метро однозначно винні, це повністю їхня відповідальність: вони повинні були надати апарат. Найімовірніше, як завжди, він був десь закритий, ніхто не знає, хто має ключі…
Ящики із написом "дефібрилятор" за склом можуть бути без молотка. Або з ключем у "відповідальної", яка у відпустці. Це злочинна недбалість. Дефібрилятор повинен висіти або з ручкою, що відкривається (як вогнегасник), або в скляній шафі, що розбивається. Дорога кожна секунда, а в цьому разі це було питання життя людини.
- Виходить, дефібрилятор у якомусь сенсі замінює медика у перші хвилини у разі проблем із серцем?
- Так. Якщо людина знає, як правильно його підключити, апарат сам підкаже решту.
Загалом автоматичні дефібрилятори мають бути скрізь: у метро, аеропортах, на вокзалах, зупинках, аптеках, у всіх громадських місцях. На кожній станції метро вони точно мають бути доступними. Це може врятувати чиєсь життя.
До речі
В Україні є покарання за відмову за ненадання допомоги людині, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Згідно зі статтею 136 Кримінального Кодексу України, ненадання допомоги, якщо це призвело до тяжких наслідків, карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів, громадськими роботами, арештом на строк до 6 місяців, а якщо це спричинило смерть потерпілого, то обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі.
