Був з усіма привітний: тихий пенсіонер-переселенець зарубав п'ятьох сусідів по притулку
У маленькому селі Судобичі (Рівненська область) його знали як «доброго дядю Колю»: непитущий шахтар-пенсіонер та ввічливий прихожанин церкви. Ніхто й уявити не міг, що тиха стара людина, що втратила усе під обстрілами на Донеччині, одного разу візьме до рук сокиру та молоток, щоб розправитися зі своїми товаришами по нещастю. Що за «особиста образа» змусила найадекватнішу, на думку селян, у цій переселенській громаді людину перетворити притулок на місце кривавої бійні – розбиралася журналістка Коротко про.
Ходив до церкви, вигулював сусідського собаку
Сокира - річ у господарстві потрібна. Особливо, якщо топити дровами грубку. Таке опалення і було у закритій торік через оптимізацію школі у крихітному селі Судобичі. Натомість вона минулого жовтня стала притулком для семи переселенців – шестеро з Донецької області та одна жінка з Кіровоградської. Щоб обігріти нову домівку цією старенькою, перемотаною синьою ізолентою та мало придатною для колки дров сокиркою, 72-річний дядько Коля з Добропільського району на Донеччині і рубав дрова для грубки.
А потім зарубав своїх сусідів – двох чоловіків та трьох жінок.
Дядю Колю в селі ще з осені знав, як то кажуть, кожен собака. Навіть діти називали добряком. З усіма був привітний, любив поговорити, посміятися. Незважаючи на поважний вік, був міцно збитий та жилистий. Дядько Коля після приїзду сюди казав, що хотів саме на Рівненщину – мовляв, йому тут все подобається, люди в тому числі. І умови більш-менш: у школі жили лише ці сім осіб, у кожного своя кімната.
Регулярно до школи заїжджали місцевий поліцейський та староста. Подивитися, що та як, чимось допомогти по господарству, щось привезти. Ось нещодавно привезли пральну машину, яку для переселенців купили місцеві підприємці.
- Вони так раділи, - зазначає Коротко про один з місцевих мешканців. – Коля розповідав, що все життя працював на шахті. Сім'ї він не мав, родичів теж. Все майно втратив під час обстрілу – посеред ночі почалася пожежа. Ходив у церкву щонеділі, вигулював у селі собачку однієї із сусідок, вона теж переселенка. На відміну від місцевих чоловіків-сусідів, до рота не брав ні грама алкоголю, не курив навіть. Загалом скарг на нього ніколи не надходило, і він не був сварливим пенсіонером – теж ні на кого не скаржився.
- Ми всі шоковані, як таке могло статися, - зазначають представники місцевої влади. – Там ніколи не було жодних конфліктів, криків чи бійок. Так було тихо і по-сімейному, що навіть не всі місцеві знали, що тут живуть переселенці. Це все спокійні люди, пенсіонери. Такі інтелігентні. Їм допомагали, вони нічого не потребували.
Ходять чутки, що конфлікти всередині цієї маленької громади все ж таки були. Немає диму без вогню. Але про них ніхто не чув, вони ні з ким не ділилися. Поліції не скаржилися, хоча їх додатково опитували, чи не в образі хто.
- Коли там бували представники влади, Коля не закривався в кімнаті, завжди виходив, тож не можу сказати, що він цурався інших, - розмірковує наш співрозмовник. - Якщо ти скривджений на інших, то взагалі не хочеш цих людей бачити і з кімнати не виходив би, правильно? А те, що кажуть, що він голодував, з ним їжею не ділилися – брехня. Коли туди заходили після вбивства, там були продукти. Все, що треба, було.
Зброя вбивства - сокира. Її колишній шахтар акуратно поставив поряд із вхідними дверима. Фото: pro.gov.ua
Удари завдав по голові
Те, що затриманий нібито вів відокремлений від інших спосіб життя і майже ні з ким не спілкувався, як пишуть в інтернеті, явно суперечить тому, що в селі дядько Колю знав кожен. Село маленьке, але кілька сотень людей набереться.
- Він на якогось самітника чи скривдженого не був схожим, і не скаржився, - зауважують місцеві. - Усміхався, якби йому було погано, навряд чи був би таким привітним. Може, вони мали всередині якісь конфлікти. Але іншим вони казали, що в них все завжди добре.
Того дня, коли рано вранці чоловік кинувся на сусідів із сокирою та молотком, з усієї громади залишився живим лише один чоловік. Бо в цей час лежав у лікарні – проблеми з ногою. Решта загинула.
Кров на стінах зі свіжим ремонтом – його тільки нещодавно зробили, двері з величезною прорубаною діркою та прихилена до стінки закривавлена сокира – це те, що побачила поліція у приміщенні школи.
За чутками, удари він завдавав переважно по голові.
- Чула, що одній жінці він практично відрубав голову, а старого Юру з Краматорська вдарив сокирою у спину, - розповідає одна з місцевих мешканок.
Шість переселенців оселилися у цій школі минулої осені, ще одна жінка приїхала згодом. У школі кожен мав свою кімнату. Фото: pro.gov.ua
Вважали найкращим із усіх, хто жив у школі
Дядько Коля, коли приїхала поліція, стояв біля вікна і вдивлявся в далечінь.
- Бачив його, коли виводили в наручниках – спокійно поводився, виглядав, як завжди, не скажеш, що в стані шоку чи люті, - знизує плечима один із місцевих жителів. – Що з ним сталося, невідомо… Він був дуже адекватним, добрим, я б навіть сказав – найкращим із усіх, хто там був. Один із чоловіків, які там жили, вживав алкоголь, може, це й спровокувало конфлікт. Від решти ніколи запаху спиртного не було.
Переселенці не були наодинці самі із собою. Їх, як запевняє влада, дійсно часто відвідували. Той же місцевий поліцейський – допомогти по господарству, полагодити щось чи відвезти когось до лікарні. У однієї з жінок були проблеми з очима, у іншої – із тиском.
– Вони ж не місцеві, не знали навіть, як туди доїхати і де та лікарня, та й у віці люди, ось їм і допомагав і поліцейський, і наш староста, – зауважують місцеві. - Викликів поліції сюди не було.
Про бійню у школі села Судобичі правоохоронцям повідомила соцпрацівниця. Їй нібито встиг зателефонувати хтось із поранених.
Під час затримання «дядько Коля» опору не чинив, поліцейських дочекався на місці злочину. Фото: pro.gov.ua
Школу опечатали
Для цих людей Рівненська область відкрила обійми у жовтні минулого року. За їхніми словами, евакуаційний потяг вивіз їх з пекла. Від їхніх будинків залишилися самі спогади. Розуміючи їхній стан, люди побігли до них із консервацією, картоплею, салом, молоком – у кого що було. З місцевими потоваришували. Жінок описують як приємних та доброзичливих.
Загиблим чоловікам 60 та 68 років. Жінкам, за нашими даними, колишній інженеру-будівельнику Євгенії з Костянтинівки та експрацівниці науково-дослідного інституту Альбіні, яка приїхала теж звідти, 78 та 81. Ще одній загиблій – 56, вона з Кіровоградської області.
Нині школа стоїть опечатаною. Єдиний, хто вижив, все ще перебуває в лікарні.
Ховати загиблих будуть за рахунок громади у цьому ж селі – коли тіла віддадуть після експертизи.
Офіційно
- Затриманий раніше не судимий, на момент скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння не був, - зазначають у Рівненській обласній прокуратурі. – Свій вчинок пояснює особистою образою на сусідів. Згідно з рішенням суду, утримується під вартою. Поки що встановлюються всі обставини, призначені експертизи, серед них – і психолого-психіатрична.
