18 листопада
Завантажити ще

Теракт в Оленівці: як просувається розслідування трагедії

Теракт в Оленівці: як просувається розслідування трагедії
Фото: REUTERS/Олександр Єрмоченко

Через кілька днів після шокуючого вибуху в Оленівці та жорстокого вбивства українських військовополонених 29 липня вже однозначно зрозуміло, що жодного ракетного удару, як повідомили росіяни та їхні пособники з так званої «ДНР», у в'язниці, де тримали українців, не було.

Аналіз знімків та відео, на яких видно наслідки «удару», ясно дав зрозуміти: зсередини стався вибух термобаричного заряду. Про це повідомили і Генпрокурор України Андрій Костін, і численні дослідники, і військові експерти.

Які конвенції, які гарантії?

Знаючи логіку російської пропаганди, якби по колонії з полоненими «азовцями» вдарили ЗСУ, як верещать бойовики, за годину там були б усі «дружні щодо РФ ЗМІ». Однак окрім скупих фото місцевих кореспондентів та витягнутих з інтернету знімків уламків ракет HIMERS (насправді уламки зібрали у Херсоні), жодних доказів «удару ЗСУ» бойовики не надали.

І не нададуть, оскільки позиція Росії вже давно ясна – вона нічого нікому пояснювати не збирається. Мовчатимуть і завалюватимуть соцмережі тоннами фейків, не даючи логіці жодного шансу.

Потрібні приклади? Будь ласка: у травні Україна отримала гарантії від Червоного Хреста та ООН щодо збереження життя та здоров'я українських воїнів у полоні. Росія взяла відповідні зобов'язання перед цими міжнародними організаціями. І що? Гарантії розірвані на шматки після вибуху, Червоний Хрест вимагає, щоб його допустили до оленівської колонії, на що окупанти відповідають... правильно, відмовою без пояснення причин. Спроби ЧХ апелювати до Женевської конвенції вже викликають якщо не гіркий сміх, то здивування – які конвенції, які гарантії? Ще правила ведення війни давайте згадаємо…

Тіла повернуть після «розслідування»

Досі немає списків загиблих у Оленівці, відомо лише, що кількість жертв збільшилася з попередніх 40 до 50. Росія не спромоглася навіть передати списки, що вже говорити про повернення тіл українців. Ні, якісь списки з прізвищами у Мережі вже гуляють, але підтвердити їх чи спростувати Україна поки що не може. Декілька родичів військовополонених підтвердили, що їхніх рідних було поранено в Оленівці, але можна лише уявити почуття тих, хто не знає – чи живий батько, чоловік, син, брат?

Можливо, імпотентні міжнародні організації, які поручилися за Росію, нарешті струснуться і займуться справою? Виб'ють прізвища загиблих та поранених, домагатимуться видачі тіл, проведуть необхідні експертизи та точно встановлять особи. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубинець навіть повідомив, що Україна «отримала сигнал, що окупанти готові повернути тіла загиблих, але після закінчення розслідування». Скільки триватиме це «розслідування», що входить у це поняття і в якому стані росіяни повернуть тіла загиблих (якщо повернуть) – знову ж таки можна лише здогадуватися. Цілком можливо, що в такому, коли вже неможливо буде визначити, від чого загинула людина – від ракетного удару чи термобара.

Червоний Хрест надсилає вимоги на доступ до Оленівки. ООН «вивчає запити України та Росії щодо проведення розслідування». Точніше, як заявив прес-секретар Генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррик, «організація вивчає, чи є умови, які зробили б розслідування теракту в Оленівці можливим». За витіюватою фразою легко вгадується послання: нам теж поки що не дозволили приїхати до Оленівки.

Навіщо і чому

Набагато активніше у цій справі розбираються міжнародні дослідники, не скуті рамками протоколів та «умовами можливості розслідування». Проаналізувавши дані супутників Maxar 27 та 30 липня, вони дійшли висновку: від удару постраждала лише одна будівля – споруда на промзоні, куди напередодні перевели полонених українських військових. Будинки довкола вціліли і навіть не пошкоджені. Немає воронок від попадання ракет. Тобто вибух був зсередини, а не ракетами зовні.

Далі: вже згадані фото уламків від ракет «Хаймарс», які не мають відношення до інциденту. А де ж свіжі фото ракетних решток з Оленівки? Де хвалене ППО, яке мало збити їх? Чому місцеві мешканці не чули ракетних ударів?

Дослідники також цитують одного з російських пропагандистів із телеграм-каналу «Незыгарь», який ще 5 липня написав, що РСЗВ, що постачається до України, може бути використано для «провокаційних ударів по Кримському мосту… Друга мета – село Оленівка, де знаходяться нацисти з « Азовсталі» та військовослужбовці ЗСУ. Британці хочуть обставити удар РСЗВ як спробу ЗС РФ приховати страту та тортури над полоненими, а потім хайпанути за темником Бучі. Третя мета – Севастополь…» Припустити, що в Україні прочитали це і сказали: «Чудово, так і зробимо», можна хіба що за дуже хворої фантазії.

Інші дрібні питання на кшталт «Чому Україна била дорогими ракетами, а не дешевшою артилерією?», «Чому не придушили вогневі точки, адже Росія мало не щодня повідомляє про знищення пари десятків «Хаймарсів»?" – залишимо без відповіді, бо й так усе зрозуміло.

Що таке термобар?

Експерти сходяться на тому, що в ніч на 29 липня в окремій будівлі на території Оленівської виправної колонії було застосовано термобаричну зброю. Іноді її помилково називають «вакуумною».

  • Принцип дії простими словами: горюча речовина з термобаричного боєприпасу розпорошується у вигляді аерозолю, а потім ця аерозольна хмара вибухає. Температура всередині хмари може сягати 1000 градусів. Тому термобарична зброя знищує все довкола як жаром, так і ударною хвилею.
  • Для людини термобар стовідсотково смертельний: ударна хвиля призводить до контузій, розриву барабанних перетинок, кровотечі з носа, баротравми легень з частими крововиливами в легені, численних переломів. Висока температура – до великих опіків, вигоряння легень та болісної смерті.
  • Всі роки неоголошеної війни (з 2014-го) росіяни та бойовики хвалилися наявністю у них термобаричної зброї: ручних гранатометів, реактивних вогнеметів «Джміль», РСЗВ «ТОС-1» та «Смерч», ПТРК «Хризантема» та «Атака».

В Україні термобар було застосовано 28 лютого в Охтирці, де було підірвано нафтозавод, та під час атаки на Харків 1 березня. Термобаром знищувалася інфраструктура Чернігова 4 березня, і ось Оленівка - 29 липня… Згорілі тіла людей, пожежа, що швидко закінчилася (увесь кисень у приміщенні вигорів під час вибуху), відсутність руйнувань поза будівлею – типова картина удару термобаричним боєприпасом. Схоже, росіяни думали, що їхня брехня залишиться непоміченою. Але пояснень від них чекати і не варто – ніхто нічого не збирається пояснювати.