Завантажити ще

Керівниця загону «Антарес»: З 24 лютого наші собаки працюють в режимі нон-стоп

Керівниця загону «Антарес»: З 24 лютого наші собаки працюють в режимі нон-стоп
Фото: facebook.com/larisa.borysenko

Фото собак, які шукають потерпілих на місці влучення російської ракети по житловому будинку у місті Дніпро, облетіли ЗМІ та соцмережі. Чотирилапі рятувальники віддано працювали і віддавали всі свої сили на пошук як живих, так і загиблих в надзвичайно складних умовах. 11 кінологів і 7 собак-універсалів робили все, що було в їхніх силах, на місці трагедії.

Ці лабрадори, вівчарки, коргі та інші собаки – члени пошукового загону «Антарєс» з міста Павлоград. Кожен чотирилапий рятувальник з цієї команди вже багато років працює на межі своїх можливостей. А починаючи від 24 лютого собаки з загону «Антарєс» працюють фактично у режимі нон-стоп. Цікавий факт: у загоні «Антарєс» 90% кінологів - це дівчата. А кінологи-асистенти – це хлопці.

Керівниця «Антарєсу» Лариса Борисенко розповіла KP.UA про життя пошуковиків та складнощі, з якими їм доводиться зустрічатись щоденно.

Лариса Денисенко і її 10-річна малінуа Спаркі (вона ж Шпуня, вона ж Парторг, вона ж Професор). Фото: facebook.com/larisa.borysenko

Лариса Денисенко і її 10-річна малінуа Спаркі (вона ж Шпуня, вона ж Парторг, вона ж Професор). Фото: facebook.com/larisa.borysenko

Бельгійська вівчарка – символ загону

- З 2008 року починається історія нашого Павлоградського пошуково-рятувального загону «Антарєс», - розповідає Лариса. - Тоді у нас були бельгійські вівчарки. Одна з них – Чока - з’явилась на всіх логотипах нашого загону. 14 січня якраз 9 років, як вона загинула. Ця собака ввійшла в історію пошуково-рятувальної кінології України. Це була перша собака пошуково-рятувального профілю на весь пострадянський простір. Вона отримала міжнародну кваліфікацію на чемпіонаті світу серед рятувальних собак. І от вперше від України ми там побували з Чокою. А потім до нашого загону долучалися люди і собаки. Загін ріс. І з 2008 року ми підготували більше 35-ти собак з пошуку живих людей в техногенному завалі та природному середовищі й побували на 10 чемпіонатах світу з пошуково-рятувальної кінології.

- Зараз я офіційно працюю тренером з собаками у комунально-бюджетній установі міста Павлоград - фізкультурно-спортивному комплексі ім. Віталія Михайловича Шкуренка. У нас є суто спортивні дисципліни, аджиліті (вид спорту, коли собака долає смугу перешкод. – Ред.), ще велика кількість нормативів. У нас займаються діти, але приходять і дорослі, які потім вливаються в волонтерський рух пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс», - починає свою розповідь Лариса Борисенко.

Ларисі Борисенко 51 рік, і, можна сказати, все своє життя вона присвятила роботі з собаками.

- Моя перша собака з’явилась у мене в 10-річному віці. В 14 років я вже стала тренером ще в системі ДОСААФ. Зараз я тренер вищої категорії Кінологічної спілки України і суддя міжнародної категорії з пошуково-рятувального нормативу живих людей в умовах техногенного завалу та природного середовища і по аджиліті, - продовжує наша співрозмовниця.

Її досвід роботи з собаками і знання їхньої психології, поведінки, розвитку навичок і неймовірної кількості різноманітних моментів унікальний. І цими знаннями вона ділиться зі своїми учнями.

Коргі Елтон допомагає рятувати постраждалих у Дніпрі. Фото: nashemisto.dp.ua

Коргі Елтон допомагає рятувати постраждалих у Дніпрі. Фото: nashemisto.dp.ua

Війна для «Антарєс» почалась не 24 лютого

В далекому 2015 році вищезгадані досягнення здавались Ларисі Анатоліївні вищим пілотажем.

- А зараз мені навіть смішно часом, порівнюючи з тим, з чим ми стикаємось сьогодні. З 2013 року ми мали вже постійне практичне залучення – виїжджали на пошуки зниклих людей - бабусь, дідусів, дітей. І ми зрозуміли, що необхідно готувати собак універсальних, щоб вони могли знаходити і позначати як живих людей, так і загиблих. Бо реалії нашого життя вже тоді були такі доволі сумні. Коли нас викликали на 10-12-й, а іноді і 15-й день, ми живу людину вже не шукали, а собаки не вміли працювати з тілами. І тоді ми почали цей складний шлях і зіштовхнулись з тим, що в нашій країні не було ні діючої системи, ні практичного результативного залучення таких собак. Потикавшись-помикавшись, на основі базових методик ми почали готувати і розвивати власну програму по підготовці собак з пошуку мертвих тіл та рештків, - продовжує наша співрозмовниця.

За цей період Павлоградський пошуково-рятувальний загін досягнув того, що їх активно залучають по всій Україні поліція, ДСНС та Генеральний штаб ЗСУ.

- Ми єдиний кінологічний підрозділ, який залучається Генштабом ЗСУ. Раніше він називався «Евакуація 200». Зараз він має назву «На щиті». Це відділ, який займається пошуком наших загиблих воїнів і військових армії агресора. Ми співпрацюємо з цим підрозділом з 2017 року. Для нас війна почалась не 24 лютого 2022 року. Це був дуже складний шлях. Ми мало кому розповідали про це раніше, бо нам казали, що людям не треба про сумне, треба щось таке веселеньке, - каже Лариса Борисенко.

Кінологи шукають загиблих та поранених у розбомбленій багатоповерхівці Дніпра. Фото: facebook.com/tita.vampire

Кінологи шукають загиблих та поранених у розбомбленій багатоповерхівці Дніпра. Фото: facebook.com/tita.vampire

Не кожна людина і не кожна собака підійде до такої роботи

«Антарєс» багаторазово залучався поліцією, завдяки собакам розкрито багато гучних та резонансних справ.

- Вимоги до людей, що хочуть стати волонтером нашого пошуково-рятувального загону, дуже високі. Така людина повинна пройти певний шлях. І поки буде готуватись її собака (а вона готується півтора роки, мінімум, якщо ми беремо цуценятко), весь цей час і власник виходить на пошуки як асистент кінолога – працює, допомагає, носить сумки, повністю оволодіває наданням першої медичної допомоги - домедичної, ветеринарної, освоює радіозв’язок, альппідготовку і масу моментів, щоб вони не були тагарем, а були реальними помічниками в різних ситуаціях. Бо це такий доволі екстремальний вид допомоги. Ми маємо бути в ресурсі, маємо бути підтягнуті, стресостійкі, маємо багато знати. І собаки наші повинні бути підготовлені, - каже керівник загону «Антарєс».

Члени команди «Антарєс», зазначає керівниця загону, це доволі специфічні за своїм складом люди. У кожного з них своя історія - після пережитого цими людьми досвіду їм не страшно працювати в стресових ситуаціях, з тілами.

- У нас є кінологи, які працюють з власними собаками, які і живуть у них вдома. Це члени наших родин, ми їх дуже любимо. А хтось заводить собі другу собаку і підходить до цього дуже свідомо, підбирає. Бо не всі собаки, як і не всі люди, підходять для такої роботи, - каже Лариса Борисенко.

- Якщо людина прагне допомагати, то вона допомагає. Є люди, у яких навіть маленькі собачки займаються спортивними дисциплінами, а в загонах вони виконують функції асистентів – працюють з тілами. І ми вже не розуміємо, як нам без цих людей.

І собакам, і людям доводиться працювати в надскладних та небезпечних умовах. Фото: facebook.com/larisa.borysenko

І собакам, і людям доводиться працювати в надскладних та небезпечних умовах. Фото: facebook.com/larisa.borysenko

Загалом для роботи в «Антарєс» підбирають лише дуже сильних ментально собак. З дуже сильними інстинктами.

- У нас такі собаки, на яких можна покластися. Бо це велика відповідальність, коли ми кажемо - «живих людей тут немає». А значить, можна запускати важку техніку. Коли ми кажемо на певних локаціях - «ми перевірили локацію, тут немає поховань». А якщо вони є? То людина ніколи не повернеться з небуття? І сім’я ніколи не зможе оплакати і поховати ту людину? І кожен раз, всі роки, після кожного пошуку, в якому ми нічого не знаходимо, мої дівчата всі знають фразу і кажуть її в подібних ситуаціях хором: «Ларисо Анатолівно, ми (вибачте) не просрали!». Я кажу: чому ви так гадаєте? І ми аналізуємо роботу за багатьма пунктами: ми працювали там-то, розуміємо рівень і наших собак, що на них можна покластись, і рівень підготовки наших людей. Це відповідальність – готувати таких собак і людей, - розповідає керівниця загону «Антарєс».

Пані Лариса впевнена, що найголовніше у роботі з собаками – генетика та рефлекси. Потім вже мотивація самої людини. І – підготовка. Бо видресирувати такого рятувальника-пошуковика – це не раз на тиждень сходити на майданчик. Це праця 24 на 7. Тож є безліч спеціальних тренувань і в побутових моментах.

- І навіть коли собака спить, кінологи притримуються певних правил і слідкують за собаками, час від часу перевіряючи, чи все у них добре.

Не бояться пострілів та диму

- Наші собаки підготовлені до різноманітних ситуацій, в тому числі й стресових. Вони абсолютно не бояться гучних звуків, техніки, скрипу, звуку падіння даху чи підриву будинку. Наші собаки не бояться і пострілів. Там, де ми з ЗСУ, працювати доводиться в дуже різних умовах, і ми маємо робити все, щоб собаки були підготовлені до таких умов. Це постійний тренінг починаючи з двохмісячного віку. Працюємо над їхнім балансом, щоб вони могли маневрувати, могли витримувати певне навантаження, пересуватись завалами так, щоб не травмуватись на першому ж кроці, - розповідає наша співрозмовниця.

Собаки з «Антарєс» працюють і в умовах задимленості. На місці влучення ракети по будинку у Дніпрі собаки працювали в умовах, де через дим кінологи навіть власних рук не бачили.

Цікаво, що у цих же собак, з цими ж носами, коли на вулиці стикаються навіть з маленьким вихлопом газу від машини, то починається істерика, почитають терти ніс лапами. А от до диму вже привчились.

Також собаки з загону «Антарєс» неймовірно витривалі. Вони здатні проїхати 600 кілометрів, що і для людини буде стресом, і одразу приступити до виконання роботи.

- Ми приїжджаємо і одразу починаємо працювати. Потім сідаємо, знову кудись їдемо і знову працюємо. І так в режимі нон-стоп по 2-3 тижні, а то й місяць. Залучають нас на різних напрямках: Харківщина, Донеччина, Херсонщина, Миколаївщина. З 24 лютого у нас цей дикий режим нон-стоп постійно. Собаки за цей час серйозно втратили вагу. Нам допомагають, висилають для них енергетики, намагаємось їх якісно годувати. Але їм складно дуже, - каже Лариса Борисенко. - На місці вибуху у Дніпрі наш доберман працював на дуже складних ділянках. Ми засилали його на дуже високі стіни. І коли він повернувся додому, то його скрючило від кріпатури. Просто зігнуло. А тут ще їхати на Херсон.

Через те, що доберману довелось у Дніпрі лазити на висоті, у неї почалась кріпатура. Фото: ДСНС України

Через те, що доберману довелось у Дніпрі лазити на висоті, у неї почалась кріпатура. Фото: ДСНС України

Ведуть збір коштів на позашляховик для роботи загону

Є у «Антарєс» і потреби, які вимагають фінансової допомоги. Самотужки волонтерам їх ніяк не перекрити. До лютого 2022 року «Антарєс» не мали свого автомобіля.

В таких умовах доводиться їздити собакам. Фото: facebook.com/larisa.borysenko

В таких умовах доводиться їздити собакам. Фото: facebook.com/larisa.borysenko

- Ми виїжджали на виклики як могли: поліція за нами когось висилала, і доводилось робити по чотири ходки, щоб нас підвезти. Часто користувались таксі. Інколи ми не мали змоги вчасно потрапити до локації. Один волонтерський автомобіль ми повністю розбили на дорогах Донецької і Луганської областей. Ми пакували у ВАЗ 2103 п’ять кінологів і вісім собак. І у нас навіть є відео, як це проходило – там був ротвейлер, лабрадор - доволі великі собаки. Ось так ми їздили, бо треба було допомогти людям, і це був єдиний вихід із ситуації, - каже керівниця «Антарєс». - Потім вже не витримали і ініціювали збір на автомобіль. Ми купили за допомогою українців автомобіль, старенький "Фольксваген", 20 лютого 2022 року. І цьому автомобілю дуже не пощастило, бо він постійно на ходу і намотав більше 35 тисяч кілометрів. Побував на Херсонщині, Сумщині, Київщині, Донеччині, Харківщині, Миколаївщині. Всі регіони, де був пошук тіл, він об’їхав. Тож зараз його стан бажає кращого.

Ще проблема – на цьому автомобілі неможливо пересуватись прифронтовими дорогами.

- Тоді нас пересаджують на більш маневрені авто, але вони менші, тож ми не можемо взяти потрібну кількість собак. Маємо проблему, тому зараз у нас йде збір на позашляховик, який потрібно обладнати спеціальними боксами з клімат-контролем, щоб собакам і взимку, і влітку було комфортно у дорозі. І мало того, треба два автомобілі. Бо формуються дві пошукові групи, яким потрібно працювати паралельно на двох різних напрямках. Звичайно, це величезна трата, тож нам хотілося б хоча б один такий автомобіль, - говорить Лариса Борисенко.

Потрібен і захисний одяг собакам. Бо зараз доводиться працювати по 22 години на снігу, і собаки дуже мерзнуть. А ще травми – постійні супутники.

- Нещодавно у мене собака серйозно пошкодила обидві лапи, і їх довелося зашивати. І таке постійно. Кожного разу наші собаки отримують порізи, чимось надихаються і мають проблеми. А послуги ветеринара дуже дорогі, - каже наша співрозмовниця.

Як допомогти

Реквізити:

PayPal: [email protected],

PrivatBank: 4731 2191 1879 2278,

MonoBank: https://send.monobank.ua/jar/9gi2Z36y5x

 Чотирилапі на Херсонщині. Фото: facebook.com/larisa.borysenko

Чотирилапі на Херсонщині. Фото: facebook.com/larisa.borysenko

Поза темою

А іноді трапляються і просто дуже неприємні ситуації, після котрих у волонтерів ледь не опускаються руки.

- Майже місяць назад наших дівчат вкотре з собаками не впустили до маршрутки в Павлограді. Дівчата були повністю одягнені в екіпірування, на собаках були яскраві надписи «рятувальний собака», собаки були у намордниках. Дівчат не пустили - їх облаяли, розказали їм що вони «сцикухи» і про війну нічого не знають. Перед другою дівчиною зовсім закрили дверцята маршрутного автобусу. І коли ми звернулись з офіційними листами, то дівчат ще й звинуватили в тому, що вони порушили правила, бо собаки були без намордників. Але є відео в соцмережах, що засвідчує протилежне. Ось це – за гранню. Я не знаю як так можна робити. Всі знають цих собак і в Павлограді, і в Україні. І місто за нас не заступилося, якось так, - зітхає наша співрозмовниця.