"Дунайка" подешевшала, а пелікани готові позувати для фото: навіщо їхати у Вилкове у травні
Його часто сприймають за місцевого і на Одещині, і на Львівщині, і на берегах Дніпра. Об'їздивши всю країну в рамках авторського документального проєкту «Унікальна Україна», гід Ярослав Козак перетворив пристрасть до дослідження рідного краю у справу життя. Сьогодні він організатор туристичних маршрутів та провідник для тих, хто шукає у подорожах не лише гарні краєвиди, а й справжні смисли.
Незважаючи на ризики війни та близькість кордону, один напрямок у його графіку затребуваний у травні особливо - Вилкове. Групи туристів вирушають у серце Дунайського заповідника, щоб побачити колонії пеліканів та скуштувати автентичну кухню липован. Ярослав розповів журналістці Коротко про, чим сьогодні живе «українська Венеція» і чому навіть у найскладніші часи людей манить до себе дельта Дунаю.
Травневі рекорди Вилкове
Організатор турів Ярослав Козак. Фото: dobre.club
- Скрізь, куди б не повіз людей – чи до Одеської області, чи на Львівщину, чи раніше до Херсонського краю, - туристи думають, що я місцевий, - усміхається у розмові з журналісткою Коротко про засновник туристичного клубу та гід Ярослав Козак. - Багато популярних місць тепер в окупації. Але охочих відвідати якусь незвичайну локацію менше не стає. Тому й екскурсії до Вилкового, де можна не лише скуштувати оригінальні рибні страви, зараз дуже популярні.
У травні традиційно рекорди з інтересу серед туристів б'є Вилкове, відоме своїми вулицями-річками: тут місцевим доводиться добиратися і до магазину, і на роботу на човнах. Покатають вулицями і туристів.
- Довелося додати навіть не один тур, а два – так багато охочих поїхати, – зазначає Ярослав Козак. – А дехто їздить не по одному разу. Людям якщо вже "заходить" це місце, то всерйоз і надовго. Буквально закохуються в нього. Є й такі, що їдуть з нами в тур у Вилкове і навесні, і восени.
Їхати до Венеції, щоб покататися на човні вулицями, не потрібно - те саме можна зробити у Вилковому. Фото: dobre.club
"Дунайка" подешевшала вдвічі
Вилкове - батьківщина знаменитого оселедця «дунайки». Це дика риба, яка навесні вирушає на нерест ще із запасами жиру, тому смачніша і завжди має попит. Недарма навіть маститі столичні ресторатори пропонують її у своєму меню як особливий делікатес.
- Але до Києва ви довезете солону чи копчену, а свіжу – навряд чи, - зазначає засновник клубу. - Треба їхати у Вилкове і там пробувати. Травень - це той час, коли ще є свіжий дунайський оселедець. Та й інших автентичних страв із риби вистачає. Це те, до чого ми підходимо дуже ретельно, і є можливість вибирати страви для себе самостійно.
Сезон лову «дунайки» ще не закінчився, а рибка, порівняно з першими партіями, подешевшала вдвічі: зараз її продають 200-250 гривень за кіло.
Щоб скуштувати свіжого оселедця "дунайки", треба їхати до Вилкового. Фото: dobre.club
Туристів поменшало, але вони є
Авторський екскурсійний тур «На хвилях Дунаю», незважаючи на ризики війни, затребуваний туристами.
- Люди чекають на цю поїздку – вона в топі вже майже 20 років, - продовжує Ярослав Козак. – У Вилковому не возили лише у перший рік війни. Туристів і зараз менше, ніж до вторгнення, але все ж таки справно набирається близько двох десятків і більше на кожен виїзд. Котеджне містечко у Вилковому на березі Дунаю ми займаємо повністю. Більше фізично взяти не можемо.
Рожеві пелікани не проти позувати
Що особливо приваблює туристів? Уваги гідне не тільки саме містечко Вилкове, а й природа навколо нього: дельта Дунаю, острови, дунайські плавні, де селяться десятки рідкісних видів тварин та птахів. І ось заради того, щоб побачити пернатих, багато хто сюди і їде. Будні війни ніби посилили потяг людей до бердвотчингу. А для всіх шанувальників аматорської орнітології околиці Вилкового – справжній рай.
- У дельті Дунаю облаштувалась найбільша у світі колонія пеліканів, - зазначають у турклубі. – До речі, основна частина рожевих пеліканів, які зимують в Африці, саме звідси. Є і фламінго. Також тут мешкає близько 70% від світової популяції рідкісних малих бакланів та білоокого нирка, обидва види є в Червоній книзі. Під час міграції тут налічується до півтора мільйона птахів. Ну і сам Дунай, і Дунайський заповідник, природа – тут дуже красиво. Туристи люблять дивитися на птахів, а сфотографувати їх у кількості по кілька сотень у зграї не є проблемою.
Ситі птахи спокійні. Пелікани взагалі не заперечують проти уваги туристів, особливо після полювання. Збираючись пообідати, вони вистежують косяки риб у річці, а потім ударами крил по воді заганяють її на мілководдя, де влаштовують справжній бенкет. Тут же є найбільший у світі суцільний масив очерету площею близько 180 тисяч гектарів. І на ньому мешканці Вилкового також заробляють.
У дельті Дунаю зграї пеліканів не лякаються туристів. Фото: dobre.club
Лимани розміром з Тернопіль
Ще одна точка у туристичному маршруті «На хвилях Дунаю» – Національний природний парк «Тузловські лимани». Тут туристи милуються солоними лиманами лагунного типу.
– Деякі лимани розміром як, наприклад, Тернопіль, – розповідають у клубі. - Тут теж багато червонокнижних птахів. Це місце їхнього відпочинку під час перельоту в теплі краї та назад. Серед тутешніх пернатих постояльців, наприклад, журавлі та лебеді.
Додавати новинки до подорожей Україною складно через війну. Частіше, за словами Ярослава Козака, навпаки, доводиться скорочувати через небезпеку для туристів. Деякі напрямки взагалі зникли, деякі закриті через воєнні дії або за вказівкою прикордонників. Але попри все, життя триває, а отже, Вилкове без туристів не залишиться.
До речі
Вилкове було засновано в середині XVIII століття старообрядцями-липованами, які втекли від церковних реформ і переслідувань у глухі, тоді ще важкодоступні плавні Дунаю. Оселившись на островах, вони створили свій закритий світ, де традиції зберігаються століттями. Навіть сьогодні в багатьох дворах можна побачити старовинні ікони і почути особливу говірку, а човен у сім'ї липован і досі цінується більше, ніж автомобіль.
На тему
Традиційна кухня у Вилковому – це окремий привід для поїздки. Її база – риба, яку тут вміють готувати сотнями способів.
Рибний борщ і «юшка по-вилковськи»: на відміну від класичного рецепту, тут відварену рибу часто подають окремо на великому блюді, а юшку п'ють з кухлів, приправляючи її «саламуром» - гострим соусом на основі часнику, спецій і томатів.
Екзотика в тарілці: місцеві кухарі дивують поєднаннями, які рідко зустрінеш в інших регіонах: наприклад, сазан з айвою, що нудиться у печі, або пельмені з філе судака.
Вино «Новак»: це унікальний сорт чорного винограду, який росте лише тут, буквально «на мулі та воді». Вино з нього виходить густим, з легким присмаком суниці та надзвичайно свіжим ароматом. Спробувати справжній «Новак» можна лише у гостях у місцевих жителів чи на дегустаціях у самому місті.
