Коли заходить сонце і вікон починає торкатися м'яке місячне світло, 11-річний Макс Бровченко з Бердянська підходить до полотна. Мама не сварить за нічне неспання, хоч він і пропустить завтра школу. Це важливіше для сина, а уроки вона сама зможе пояснити. У Макса – розлад аутистичного спектра.
Завмираючи перед натягнутим на підрамник полотном, Макс хмурить брови - він ще не знає, яка картина вийде з-під його кисті. Його руку спрямовує хтось невидимий, вимальовуючи космічні краєвиди чи військові баталії. Щось – зовсім вигадане, а щось – ось тільки вчора те сталося. Це єдині теми, що його цікавлять. Війна потіснила космос близько півтора року тому. До вторгнення залишалося сім місяців.
– Тоді ще не було розмов про те, що точно буде війна, і в нас ніколи ця тема не обговорювалася, – згадує у розмові з KP.UA мама Максима Оксана Бровченко. - Але Макс раптом почав твердити: "Буде війна". І картини в нього пішли страшні, криваві... А коли настало 24 лютого, прокинувся зі словами: "Ну от. Здійснилося. Я ж говорив".
Оксана Бровченко схиляється до думки, що син відтворює те, що відбувалося у 2014 році. Тоді в сім'ї була тривога, збиралися валізи – гуркіт гармат гримів не так далеко. Максу було всього три, але хто знає – може, саме ті зовсім дитячі відчуття війни сформували в ньому тепер потребу малювати її, яка ринула великою хвилею вже на всю країну?
Малювати Макс почав три роки тому. Першу картину, як і всі наступні, а зараз їх уже близько двохсот, написав одразу – без чернеток і проб… Це була планета в космосі, створена пастельними крейдами. Розтушовуючи їх, Максим стер пальці у кров. Купили олійні фарби – тепер малює на полотнах. Олівці не любить - "вони його не слухаються".
– До цього два роки розглядав картинки космосу в інтернеті, дивився відео, – розповідає мама юного художника. – А потім одразу намалював картину.
Подарунок від юного художника Папі Римському передали дружини військовополонених. Фото: L'osservatore romano
Мама юного художника – дитячий психолог та вихователь. Художників у сім'ї немає. Майже єдиний викладач Макса – американський, давно покійний, художник Боб Росс. Він вів авторську передачу «Радості живопису» та вчив, як намалювати картину «алла прима» (з італійської – в один присід). Сенс у тому, щоб малювати поверх тонкого базового шару мокрої фарби – не чекати, доки висохне. В інтернеті є відеоуроки.
Також півтора роки тому Макс узяв три уроки у художника-галериста Миколи Рубана, який був їхнім сусідом. Після третього той відмовився вчити хлопчика.
- Я не злочинець, щоб ламати його академічним малюнком, - відповів він здивованій мамі.
Макс дуже важко переніс переїзд і нудьгує за рідним Бердянськом. Він вважає, що в нього забрали його звичайне життя. У Запоріжжі, за словами мами, навіть звичайні предмети здавались йому ворожими – наприклад, холодильник на дотик здавався колючим.
- Найгірше, що в нього почалося оніміння в руках та ногах, - розповідає про свої переживання мама маленького художника. - Мені довелося дуже багато працювати, щоби повернути йому чутливість. Півтора місяці вже все гаразд, але я боялася, що не впораюся. Аутисти дуже вразливі.
Як буде у дорослому віці? Оксана впевнена, що Макс навчиться захищати себе від різних факторів. Він уже багато чому навчився – захищати вуха, очі, уникати неприємних контактів чи припиняти їх.
Одна з картин, створених сином в евакуації, запам'яталася назавжди Оксані Бровченко. Самотнє дерево посеред втомленого поля з чорною хмарою над ним. Вона впізнала цю місцевість – це за Бердянськом. У картині знайшли відображення тодішнє сум'яття і почуття хлопчика – його самотність, колишнє минуле життя, місце, яке намагається зайняти його бліда тінь. У своїй групі він написав про неї так: "У мені самому, як і в цій картині, зараз немає квітів". Цю картину Макс написав своєму другові.
Замовити у Максима картину можна, але диктувати, що саме на ній має бути зображено, – не вийде. Адже він і сам не знає, куди кисть поведе його наступного разу.
Картини 11-річного художника мають успіх у поціновувачів мистецтва. Іноді вони навіть висохнути не встигають – їх забирають за 15 хвилин після розміщення у групі "Космо-Макс" у фейсбуці.
До того, як хтось в інтернеті запропонував купити його картину, Макс і не думав про їхній продаж. Ну кому потрібні малюнки п'ятикласника? На тому першому проданому полотні був зображений український воїн-«велетень» із гранатометом в оточенні двох ангелів, від якого біжать «пігмеї» з триколорами та символікою Z. Позаду – синьо-жовтий прапор на тлі грозового неба та золотий купол знаменитої бердянської альтанки у центрі біля моря.
- Запитали ціну, Макс відповів - "скільки дасте", - згадує Оксана. – Дали 700 доларів. Поки що це найдорожча продана картина. Найдешевша коштувала 5000 гривень.
Макса відразу осяяло – тепер він теж може допомагати військовим. Купив пауербанки – і роздавав їх особисто. Зустріне на вулиці людину у формі – і біжить до неї, розстібає рюкзак та кричить: «У мене для вас подарунок!». Військові дивувалися, але брати подарунок не відмовлялися. Також із перших зароблених грошей допоміг звільненому з полону бійцю з Бердянська – дізнався про нього з місцевого хаба і через нього передав. З того часу на всі гроші від проданих картин допомагає ЗСУ. Купити айфон чи гіроскутер? Ні, це його не цікавить.
Макс також віддає свої роботи на благодійні аукціони. Так, одну з них забрала Олена Зеленська на торги за кордон. Виручені гроші пішли на поновлення деокупованого Херсона.
Наразі у Макса Бровченка плануються виставки в Європі. Два тижні тому він призупинив продаж картин – треба ж, щоб лишився якийсь матеріал. 15 робіт уже поїхали на виставку до Бостона – це було ще у грудні.
Днями Макс Бровченко зустрічався із генералом Залужним – тет-а-тет. Він намалював йому картину і мріяв передати особисто. Здавалося б, порожні фантазії – звідки у головнокомандувача час зустрічатися з дітьми? Але Макс свято вірить у те, що його мрії справджуються. Причому, зазвичай, так і відбувається. Незабаром затремтів мамин телефон, і Макса запросили на зустріч із генералом.
– Зустріч була дуже насиченою, Макс вражений – Валерій Залужний для нього зразок чоловіка, – посміхається Оксана Бровченко. - Він дізнався секрет нашої армії - чому вона така незламна, чому це люди з великої літери.
На картині для генерала Залужного хлопчик намалював військових, котрі збивали ракету. Такий ролик він подивився напередодні. Назвав її так, як висловилися військові з ролика щодо ракети: «Падай, сука, падай!».
- Залужний подарував йому шматочок підірваного російського танка та принт-картину, на якій написано «Хоч би як важко нам не було, але вже точно ніколи не буде соромно», - розповідає Оксана Бровченко. – На ній фото головнокомандувача. Також подарував свій автограф на полотні.
Головнокомандувач подарував хлопцеві шматочок підірваного російського танка. Фото: архів Оксани Бровченко
Це вже четвертий автограф у колекції школяра. У серпні після церемонії нагородження дітей-волонтерів він попросив автограф у президента Зеленського. Той розписався на врученому на церемонії Максу полотні – йому подарували порожнє полотно та фарби, знаючи, що малює. Написав «Всіх переможемо!» та подарував телескоп… Також є автограф Олени Зеленської та попереднього голови Запорізької області Олександра Старуха.
Президент розписався на врученому на церемонії Максу полотні – йому подарували порожнє полотно та фарби, знаючи, що малює. Скріншот відео Офіс президента
Ці полотна юний художник не зберігає для себе – на них також малює. Продавати не буде – збирається передати до музею. Робота на полотні з підписом президента вже готова – на ній зображено втомленого військового з українським прапором і поряд з ним – леопарда. Обійти цю тему не змогла навіть 11-річна дитина.