• Головна
• Суспільство

Фото: redpost.com.ua

Декоративні скляні композиції молодої харків’янки прикрашають вулиці її рідного Харкова. Для Валентини Гук це важливо, адже увесь матеріал її авторських мозаїк, аж до найменшої скалки, харківський. Це проєкт «Дерево життя» - і як він створюється, Валентина Гук розповіла Коротко про.

Збирала скляні уламки по квартирі

У той день ворог знову тероризував Харків вибухами. Після одного з прильотів вибухова хвиля докотилася до квартири Валентини Гук. Дівчини саме не було вдома. Коли ж вона повернулася в квартиру, побачила у вітальні розбите скло власного балкону.

- Пам’ятаю той момент: мене наче током вдарило, - розповідає Коротко про харківська художниця Валентина Гук. – Я почала збирати те скло, а в голові вже роїлися ідеї майбутньої мозаїки. Кинувши прибирати, побігла у будівельний магазин, купила необхідні матеріали. Так почалася нова сторінка моєї творчості – мозаїка з розбитого скла.

Насправді про такий напрямок у творчості художниця, яка давно працює в стилі графіки, думала вже давно. Шукала певну ідею, яка б зачепила душу, але безрезультатно. А творити «в стіл», як каже сама Валентина, не хотіла.

21-річна харків’янка Валентина Гук з псевдонімом «Сонце» – типова представниця сучасної молоді. Цікава, різка, вперта. Як всі творчі люди, не може працювати «бо так сказали». Тому і забрала свої документи з Харківської академії мистецтв, де навчалася.

- Зараз займаюся своїми проєктами, в тому числі і скляним, - каже дівчина.

Створена з уламків скла перша мозаїка стала початком масштабного стріт-арт проєкту «Дерево життя». На сьогодні в доробку Валентини 6 скляних панно. Всі вони створені лише з «прилітного» скла. Прикрашають вулиці Харкова. Лише одна з робіт знаходиться в Ізюмі (Харківська обл.).

На сьогодні в доробку Валентини 6 скляних панно масштабного стріт-арту «Дерево життя». Фото: instagram Валентини Гук

«Мрія» у Харкові, «Цербер» - в Ізюмі

В скляних роботах Валентини Гук не побачите чорноту війни, якусь важкість. Навпаки, скляна мозаїка наповнена повітрям, а ще виблискує світлом.  Наприклад, панно «Мрія» ("Дерево життя 1"). Знаходиться на вул. Мироносицькій, 33. Мисткиня створила цю роботу зі скла будівель з цієї ж вулиці після вибухів у 2022 році. Але на мозаїці не ворожі снаряди чи ракети, а хай і своєрідний, та все ж впізнаваний образ українського літака «Мрія».

Цікаве панно «Цербер», яке прикрашає фасад кав’ярні Makers, що на вулиці Соборна, 61/1, у місті Ізюм.

- Я спеціально їздила в Ізюм, збирала там уламки скла, - каже Валентина.

Авторка присвятила цю мозаїку військовому командиру, який загинув у бою, Олександрові Пустовіту.

Відверто кажучи, кореспондентка Коротко про в «Цербері» бачить не найстрашнішу істоту з давньогрецької міфології, а… квітку. З красивими і одночасно небезпечними, ніжно-блакитними і агресивно-чорними пелюстками, що тягнуться догори.

- Якраз у «Цербері» всі уламки натурального кольору, хоча, якщо необхідно для втілення задуму, я можу підфарбувати скло, - зізнається Валентина. – Але це тільки в синій, чорний кольори. До речі, щодо задуму. Знаєте, мені саме скло підказує. Дивлюся на уламки, і в голові вже складається шматочками мозаїка. А далі - справа техніки.

Панно «Мрія» ("Дерево життя 1") мисткиня створила зі скла будівель з вулиці Мироносицькій після вибухів у 2022 році. Фото: lyuk.media

Поки розмовляємо, звертаю увагу на руки цієї тендітної дівчини. Пальці, долоні де-не-де в порізах, заклеєні пластиром.

- Працюю зі склом без рукавичок, тому такі от руки, - пояснює Валентина. – Вдома також всюди скло. Коли приходять у гості друзі, я попереджаю про те, що десь тут можуть бути скалки. І не без казусів: от нещодавно мій друг розповідав, що після відвідин моєї квартири знайшов на собі дрібний уламок скла. Хоча, чесно скажу, зі склом я вже здружилася, знаю, як з ним працювати, тому порізів зараз менше маю, ніж на початку роботи над проєктом «Дерево життя».

- Ви приходите на місце прильоту, збираєте скло. Очевидно, що в людей виникають певні питання до вас...

- Так, виникають, іноді навіть відвертий негатив, але я спокійно пояснюю людям, для чого мені це скло, і проблеми з комунікацією зазвичай зникають, - говорить Валентина. – От тоді, коли збирала скляні уламки з Держпрому (28 жовтня 2024 року було пряме влучання у пам'ятку архітектури в стилі конструктивізму у центрі Харкова на площі Свободи. Зруйновані кілька поверхів будівлі. – Авт.), там була поліція. Я підійшла до поліцейських, розповіла про свій проєкт, показала те, що вже мала в доробку (фото на телефоні), і вони мене пропустили туди, куди я хотіла потрапити. Звісно, буває, що люди навіть слухати не хочуть мої пояснення, агресують. Тоді я не вступаю в суперечку, йду, щоб повернутися пізніше.

Мозаїка з уламків скла Валентини Гук вже стала частиною харківського стріт-арту. Нещодавно відбулася перша виставка її художніх робіт, в тому числі і панно. Дівчина не зупиняється, продовжує творити зі скла.

- На жаль, майже щодня у моєму рідному Харкові є прильоти, відповідно, матеріалу для панно вистачає, - каже Валентина Гук. – Дещо навіть роблю на замовлення. І хоч із замовником попередньо узгоджую ескіз, все одно якихось рожевих поні на моїй мозаїці з такого скла ніколи не буде. Це абсолютно інша тематика твору, інший настрій.

Авторка присвятила мозаїку «Цербер» військовому командиру, який загинув у бою, Олександрові Пустовіту. Фото: lyuk.media