Сливовий рай під обстрілами: в Опішні варять повидло і сушать чорнослив, попри те, що війна
На прилавках вже з'являється слива-"угорка", яку господині зазвичай чекають з особливим нетерпінням, адже повидло і варення з неї найсмачніше! Її перевага в тому, що ця слива не розварюється і не перетворюється на безформне щось, на відміну від плодів інших сортів слив.
Але та, найзнаменитіша слива, яку в «Енеїді» оспівував Іван Петрович Котляревський - «слива Котляревського», ще на підході, вона почне дозрівати на початку серпня у містечку, яке завдяки цьому фрукту набуло слави сливової столиці країни. Це – селище Опішня Полтавської області. Про те, чим Опішня живе сьогодні і чи варто чекати на багатий урожай – у матеріалі Коротко про.
Секрет у червоній глині
Опішня – місце унікальне, славиться не лише сливами. Це найвище поселення над Ворсклою в Полтавській області – 208 м над рівнем моря. Старовинне козацьке містечко, яке вже багато років славиться гончарським ремеслом – опішнянську кераміку внесено до списку нематеріальної культурної спадщини України. Міцну лідерську позицію у цій справі йому допомогла зайняти місцева глина-червинка – особлива глина червоно-коричневого кольору. І саме завдяки цій же глині місцева слива-"угорка" настільки відрізняється від плодів того ж таки сорту, вирощених в Ужгороді чи Вінниці.
- Нашу сливу-"опошенку", багату на залізо, раніше відправляли навіть до Польщі – там таких великих фіолетових плодів не було, - розповідають місцеві. – Її ніжний смак та аромат пояснюється якраз червоною глиною, на якій ростуть дерева. Опішнянська слива не тріскається, добре зберігається.
До речі, цьогоріч врожай тут чекають багатий. Пізні весняні заморозки на сливу-"опошенку" особливо не вплинули. Місцеві відзначають: видно було, що плоди зав'язалися, тож можна розраховувати на непоганий урожай.
Місцевий сорт сливи став візитівкою Опішні. Фото: zmist.pl.ua
Бізнес пішов угору
З кожним роком тут все більше розвивається зелений туризм, з'являються нові місця відпочинку, будуються котеджі, господарі яких швидко набирають клієнтську базу. Переманювати туристів не доводиться, за «голови» не б'ються – всім вистачає. Тільки тут відпочивальники можуть поблукати сливовими садами, які з ініціативи місцевої влади садять у громадських місцях в Опішні майже п'ять років.
Селищний голова Опішні Микола Різник. Фото: ФБ Микола Різник
Микола Різник, голова місцевої громади, і сам у дитинстві набивав кишені сливами у старих садах – возив продавати на автостанцію. А що - хто не крав черешні чи яблука у чужому саду? Тоді, згадує, цебро слив продавав за дві гривні 50 копійок.
– На вєлік «Україна», на раму, повісив два відра – і на автостанцію, – згадує у розмові з Коротко про Микола Різник.
Сливові дерева, каже, росли в кожного. Але заробляти на них ніхто не зміг – так складалося, що продавали задешево. Хоча за смачною сливою-"опошенкою" приїжджали навіть із Харкова та інших обласних центрів. Попит був, але і багато слив – ціна маленька… І потроху сливова велич Опішні зійшла нанівець. Поки Микола з однодумцями не вирішили відроджувати її. З цією метою близько п'яти років тому в Опішні почали заново садити сади, підкріплюючи інтерес до слив фестивалями та іншими заходами. Проходили вони на околиці містечка на стадіоні. Поруч – перший громадський сливовий сад.
- Цього року, як і торік, ми не плануємо проводити фестиваль, бо просто не зможемо гарантувати безпеку такій кількості людей, - пояснює Коротко про місцевий голова Микола Різник. – Можливо, проведемо якісь спортивні заходи у меншому форматі, наприклад, велозаїзди. Головне, щоби не було великого скупчення людей на одному місці.
З часу заснування сливового фестивалю в Опішні намагалися садити нові дерева, але війна трохи підкоригувала ці плани. Поки що у селищі розраховуватимуть на врожай із тих садів, що є – нові не закладали. Хоча ідея приваблива – де ще в Україні можна було б навесні гуляти квітучими пахучими сливовими садами, а вже в серпні-вересні брати сливи не з полиці супермаркета, а просто з дерева на вулиці. Але багато планів, за словами місцевої влади, доведеться відкласти на якийсь час «після війни».
Зелений туризм – ще один напрямок, який тут розвивають. Хто не мріє пожити у такому будиночку? Фото: wikimedia.org
Чоловіків немає, але населення побільшало
Війна змінила і Опішню. Чоловіче населення, як і в інших населених пунктах, різко скоротилося - багато хто пішов на війну. Такий «відкат» чоловічого населення особливо впливає на побут у населених пунктах, життя в яких крутиться довкола якоїсь однієї «градоутворюючої» справи. Як довкола слив – в Опішні.
Місцевий голова наголошує: незважаючи на відсутність чоловіків, зменшення кількості мешканців в Опішні у вічі не впадає. Багато з'явилося переселенців, які закривають дірки у густоті населення.
– З урахуванням ВПО у нас людей стало навіть більше, – зізнається Микола Різник. – Але щодо працюючого населення та фахівців, проблема, звичайно, є величезна, бо багато чоловіків мобілізовано. В архітектурній, аграрній галузі ми маємо багато відкритих вакансій.
Військова обстановка в Опішні останнім часом загострилася. Долітають «Ланцети» - російські боєприпаси, що баражують.
– Може, тому, що ворог просунувся ближче до Сум, – зітхають місцеві. – Зараз ситуація гірша, ніж була раніше, але туристи все одно їдуть, садиби відкриваються, інвестори теж нами не нехтують – заходять нові. Проблем із цим немає, незважаючи на війну.
Місцеві пов'язують збільшення потоку туристів і з тим, що для багатьох кордон на замку, а отже, треба шукати місця відпочинку з родиною вдома. І в багатьох випадках таким місцем стає історична Опішня з не менш цікавою сучасною історією.
– Старі бази та котеджі вже забиті туристами, нові, які відкрилися місяць тому, вже також набрали людей, – кажуть у Опішні.
– Ми бачимо збільшення кількості відпочиваючих із туристичного збору, – зазначає місцевий голова Микола Різник. – Торік у нас було 350 тисяч гривень збору, до кінця цього року, гадаю, буде пів мільйона чи навіть більше.
Фестивалі, де бочками варили варення, доки відклали до кінця війни. Фото: zmist.pl.ua
На замітку
Місцеві кулінарні шедеври найчастіше своїм смаком зобов'язані саме сливі. В Опішні користуються популярним місцевим способом приготування сливи – гнітінням. Сливи та інші плоди розсипають на верхній частині конструкції з дерева та цегли – «сушні». На цій поверхні фрукти в'яляться в диму. Виходить як би копчений чорнослив, який потім вирушає у борщі, сало та інші популярні страви.
Рецепт маринованих слив
Один із найпопулярніших рецептів у Опішні – це мариновані сливи.
Як приготувати: сливи залити окропом на 15 хвилин, окріп злити і додати дві склянки цукру, по столовій ложці оцту та солі, лавровий лист, дубову кору та гілку чебрецю на літр, все прокип'ятити. Маринадом залити сливу, закрити банки кришками та укутати. Деякі господині виймають кісточки та кладуть у сливи часник.
