Крилаті шкідники вже накрили Запорізьку область, де, за словами місцевих, активно винищують посіви гектарами. Фермери помітили їх і у Херсонській, Одеській, Дніпропетровській та навіть Вінницькій, Черкаській і Полтавській областях.
Чим загрожує нам нашестя сарани і як з нею можна боротися - Коротко про розповів еколог Ігор Антахович.
Навала сарани цього літа на півдні України – не перша, але й, на жаль, далеко не остання. «Завдяки» зміні клімату з подібними проблемами люди стикатимуться й надалі. Теплі зими сприяють спокійному та ситому існуванню і розмноженню сарани, що в майбутньому призведе до її появи і в тих регіонах, де про неї лише у книжках читали.
- Сарана просувається далі на північ, це відбувається у зв'язку з глобальним потеплінням, - пояснює Коротко про еколог Ігор Антахович. – Раніше вона «бенкетувала» у Херсонській, Миколаївській областях та в Криму, а цього року просунулася вже у Запорізьку, Дніпропетровську області. Навіть у Дніпрі її бачили.
Саме південному сходу та центральним областям найбільше варто турбуватися через нашестя сарани. Ці регіони засіваються зерновими, кукурудзою – ласими стравами у меню комах.
– Сарана «любить» злакові культури, але, якщо їх не вистачає, знищує будь-яку рослинність, – зазначає Ігор Антахович. - Хоча соняшник їй уже не по зубах. Поки вона йде хвилями, величезних зграй, які знищили б в Україні весь урожай, немає. Природно, що шкода буде, і помітна, але як Африку вона Україну не спустошить.
Сарана, в принципі, у нас нікуди і не дівалася. Ось тільки її було не так багато - гинула взимку через морози, тому вона зазвичай була не дуже помітна. А цієї теплої зими їй пощастило, і вона вижила у великій кількості.
Незважаючи на те що західні та північно-західні області сарани нецікаві – ліс менш смачний, ніж пшениця, вона залітає і сюди. Щороку місцеві жителі зустрічають непроханих гостей на своїх грядках. Поки що це точкові візити.
– Зграя спокійно може перелетіти Середземне море за сприятливих погодних обставин та потрапити з Африки до Європи, – зазначають екологи. - Але в цьому разі найімовірніше, що на нашій території накопичилася їхня популяція, вона змогла масово відкласти яйця, і так з'явилися нові особини. У них немає личинок - з яйця з'являється молода комаха, на вигляд ідентична дорослій, тільки не статевозріла. І вона росте, харчується, з кожним днем зростає у розмірах. Зовнішній вигляд не змінюється.
Сподіватися на те, що сарана зникне так само раптово, як з'явилася, не варто. На думку екологів, уже зараз треба налаштовуватись на боротьбу з нею. З кожним роком зграї сарани просуватимуться далі з півдня України на північ.
– Є хімічні засоби боротьби із сараною, – зазначає Ігор Антахович. – Звичайно, вони не є екологічними, але ефективні. За таких екстремальних обставин, коли йдеться про збереження врожаю, аграрії будуть змушені застосовувати хімічні засоби для захисту рослин. Є й досить ефективні засоби біологічної боротьби із сараною – шкідники та хвороби, якими її заражають. Але це довго.
Якщо біологічними засобами боротьби заразити дорослу сарану - вона вже не зможе розмножуватися, відповідно, великих навал вдасться уникнути. Але це краще робити до того, як сарана зібралася «в похід». Це вже, за словами екологів, сфера діяльності вчених. Ну а природні винищувачі сарани - птахи - з такою ордою впоратися не в змозі.
– Птахи можуть виконувати лише допоміжну роль, і хоча це непоганий корм для них, таку кількість вони не можуть поглинути, – зазначають екологи. – Це питання треба дослідити – у сарани є природні вороги, які також розвиваються і непогано почуваються в наших умовах.
Вперше про нашестя сарани на територію Русі згадується у 1008 році. Тоді знищення посівів призвело до масового голоду. Пізніше зграї сарани навідувалися до наших країв у 1094, 1095, 1103 та 1195 роках. Залітали й у XVI-XVII століттях. Поля на півдні сучасної України сарана також спустошила 1824 року. Ну а найбільше нашестя спостерігалося за океаном, у США, 1875 року. Тоді сарана, що прилетіла з Техасу, спустошила західні штати. Той рік прозвали роком сарани, а колосальна концентрація комах у зграї отримала назву "Рой Альберта" – на честь лікаря Альберта Чайлда, який оцінив площу рою у 510 000 квадратних кілометрів.