У Лондоні зачекались на Миколу Лагуна
Понад 50 млрд грн. збитків, які завдав Україні екс-банкір Микола Лагун через банкрутство свого “Дельта Банку” понад 10 років тому - уже давно можна було б почати повертати, якби його активи по всьому світу були заарештовані і звернуті на користь держави. Цю процедуру може забезпечити ордер Високого суду Лондона, який можна було оформити щодо активів Лагуна ще в 2020 році. Проте тоді Фонд гарантування вкладів не захотів працювати за цією схемою. Нещодавні новини про арешт активів іншого екс-банкіра Костянтина Жеваго - саме за таким ордером і за позовом НБУ - показують, що це був вірний шлях і його ще не пізно відродити.
Чому Лондон?
8 серпня 2025 року Національний банк оголосив, що Високий Суд Англії та Уельсу видав наказ про арешт частини активів Костянтина Жеваго, колишнього власника АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", банку, ліквідація якого почалася у 2015 році. На той момент, у 2015-му, Жеваго був мажоритарним акціонером банку, який опосередковано володів часткою в 97,67% акцій. Замороження активів відбулось у якості задоволення заяви НБУ до остаточного винесення рішення про визнання та виконання в Англії рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року. Це рішення стосується рефінансування на 1,6 млрд грн., яке Жеваго взяв в НБУ під особисту поруку і не повернув. Йдеться при цьому ще не про конфіскацію, а саме про арешт, тобто тимчасове знерухомлення активів.
До чого тут Лондонський суд до стосунків двох українських субʼєктів - екс-власника українського банку і українського ж регулятора ринку? Справа в тому, що після набрання законної сили рішенням українського суду, Жеваго не став його виконувати, а Нацбанк вирішив шукати інші способи повернути гроші - в тому числі, через пошук активів за кордоном. Оскільки Жеваго давно проживав у Великобританії і має там низку активів, було обрано саме цей спосіб розповсюдити рішення про арешт статків на юрисдикцію лондонського суду.
Справа в тому, що європейські та британські суди можуть вживати забезпечувальних заходів навіть до визнання українського рішення, якщо переконані, що є сильні підстави для позову і ризик розпорошування активів. У випадку Жеваго, очевидно, такий ризик був судом визнаний. Ба більше, це означає, що НБУ має хороші шанси повернути свої кошти з юридичної позиції.
Раніше подібну стратегію успішно застосував, приміром, націоналізований Приватбанк проти своїх екс-власників. У грудні 2017 року Високий суд Лондона видав всесвітній наказ про арешт активів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова на суму близько $2,5 млрд за позовом ПриватБанку про виведені кошти (при чому спочатку суд відмовляв в такому розгляді). В цьому випадку йшлось не тільки і не стільки про визнання українських судових рішень, скільки про низку обставин, що прямо повʼязували справу з Лондоном. Наприклад, кошти під час шахрайських схем, в яких були задіяні компанії з Кіпру та Британських Віргінських островів, проходили через коррахунки банку в Лондоні (зокрема у Deutsche Bank Trust Company Americas – London branch і UBS London), а також через британські трасти й юрособи. Частина кредитних і заставних угод, а також трастових структур була підпорядкована англійському праву (через Кіпр). За даними позову, відповідачі також мали нерухомість, рахунки та інші активи у Великій Британії. Нещодавно суд в Лондоні дійшов якраз до “рішення по суті”: визнавши шахрайською схему виведення коштів. Від замороження активів до цього рішення пройшло 8 років.
А де Лагун?
На цьому фоні логічним виглядає питання: а чому в Лондоні досі немає позову про арешт активів Миколи Лагуна - одного із найбільш яскравих представників банківського сектора, чиї фінансові установ гучно банкрутували за останні десятиліття. “Дельта банк” був виведений з ринку в 2015 році, залишивши по собі понад 50 млрд грн боргів перед Нацбанком, Фондом гарантування вкладів, Ощадбанком, Укрексімбанком, численними приватними кредиторами. Обсяг, більш ніж “привабливий” для того, щоб почати якомога швидше шукати активи для арешту. Більше того, підстав зробити це через всесвітній арешт активів в Лондонському суді було точно не менше, ніж для Коломойського і Боголюбова, і точно більше, ніж у Жеваго.
По-перше, у Лагуна теж була особиста порука, яку він не виконав - за кредитами перед Укрексімбанком на $38,3 млн і 19,3 млн грн. та перед “Ощадом” на 4 млрд грн.
У березні 2016 року Печерський райсуд Києва зобов’язав Лагуна як поручителя виплатити «Ощадбанку» $111,8 млн, €12,45 млн та 948 млн грн (разом понад 4,3 млрд грн). У жовтні 2016 року це рішення підтвердив апеляційний суд, а у жовтні 2017 року — Верховний Суд. «Укрексімбанк» у цей період через господарські суди почав звертати стягнення на майно, пов’язане з Лагуном. Зокрема, у 2016 році суд дозволив стягнути 28,45 га землі під Києвом, що належала ТОВ «Крем-1» (власність сестри Лагуна), а також три квартири в Києві, заставлені під кредит. НБУ, у свою чергу, розпочав звернення стягнення на заставлені Лагуном активи під рефінансування на суму 766,9 млн грн. У грудні 2017 року Києво-Святошинський райсуд ухвалив рішення про вилучення кількох земельних ділянок у Криму та Київській області. У березні 2019 року Печерський суд виніс рішення безпосередньо проти Лагуна про стягнення з нього $38,3 млн та 19,3 млн грн за боргом перед Укрексімом. Звісно, ніяких грошей не було повернуто. У жовтні 2021 року це рішення остаточно підтвердив Верховний Суд. Спроба Лагуна визнати недійсною поруку перед «Ощадбанком» провалилася — у лютому 2021 року апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Тобто маємо пряму аналогію з невиконанням умов поруки і з необхідністю виконати рішення українського суду за кордоном, оскільки в Україні воно не виконується.
По-друге, як виявилось, уже була спроба не лише інвентаризувати всі активи Лагуна за межами України, але й подати відповідний позов до Високого лондонського суду. Такий позов мав ініціювати Фонд гарантування вкладів для відшкодування шкоди, завданої власниками банку через шахрайство і виведення активів. Тим більше - частина схем і рахунків уже була відома: банк Лагуна перед банкрутством конвертував 4,1 млрд грн рефінансування в долари і вивів понад $0,5 млрд на іноземні рахунки 12 пов’язаних компаній, ще $253 млн були переведені з кореспондентських рахунків банку в іноземних банках (Bank Winter, Meinl Bank, Bank Frick). Іншими словами, шахрайські дії, які призвели до збитків, відбувалися з використанням іноземних рахунків і структур, що відкриває шлях для юрисдикцій поза межами України для розгляду таких справ.
В медіа є згадки про те, що був навіть оголошений тендер на найм юристів для трейсингу та повернення коштів із-за кордону. До участі запросили кілька іноземних юридичних фірм. Одна з них (Spencers) заявила, що вже зібрала 90% необхідної інформації про активи Лагуна та за 6 тижнів могла б отримати в англійському суді всесвітній наказ про арешт його активів. За словами керуючого партнера цієї фірми Валентина Загарії, їхні фахівці підготували структуру активів Лагуна, інформацію про його нерухомість і деталі офшорних компаній, через які виводилися гроші, – наступним кроком мало стати звернення до суду в Британії і накладення арештів. “Домашнє завдання” юристи зробили, оскільки до цього мали замовлення від приватного клієнта, який мав особисті претензії до Лагуна на $100 млн. “Ми замовили фінансову розвідку в поважної англійської фірми, яка зробила абсолютний пошук активів по всьому світу. І, прийшовши на тендер, ми вже мали повне розуміння, де, скільки шукати, які активи, які компанії, які юрисдикції, де нерухомість і таке інше. Тобто ми йшли абсолютно впевненими, розуміючи, що ми маємо перевагу. Тому що ми мали людину, яку фактично її особиста історія змушує допомагати державі Україна… коли ми розклали два ватмани, на яких показували активи бенефіціара банку, то я побачив, що щелепи наших друзів з комісії відвалилися”, - сказав Загарія.
Це свідчить, що реальні докази і можливості для позову в Лондоні були. Однак ФГВФО не довів цю справу до кінця. Тендер завершився скандально: Spencers було відсторонено від фінального етапу (фірма стверджує, що через те, що пропонувала результат “success fee” без авансу, що було невигідно посадовцям), натомість Фонд уклав угоду з іншою фірмою – DWF Law. Згодом українські суди визнали, що ФГВФО неправомірно «зрізав» Spencers на тендері і незаконно обрав переможця. Договір з DWF було скасовано рішенням суду. Фактично, процес юридичної підготовки «завис»: старий тендер анульовано, а новий ФГВФО проводити не став. Загарія стверджує, що його команда намагалася переконати Фонд відновити зусилля, наголошуючи, що «30–50% суми, виведеної з Дельта Банку за кордон, ще можна повернути».
Не втратити шанс
Останні новини про успіхи в Лондоні інших справ - змушують поставити питання про відновлення зусиль щодо повернення закордонних активів Лагуна. Зараз він переховується від українського правосуддя у Відні, має російський паспорт, аби уникнути екстрадиції до України, під яку він очевидно підпадає в перших рядах. Низка його активів навіть в Україні справно працює і приносить йому кошти, а конфісковане раніше майно - це лише крапля в океані. Тим більше, що робота з пошуку статків екс-банкіра уже проведена.
Чому Національний банк, ФГВФО, Ощадбанк чи Укрексімбанк не йдуть цим шляхом? Адже факти злісного ухиляння Лагуна від правосуддя в Україні, необхідності арешту його активів по всьому світу задля відшкодування завданих збитків, особливо в умовах повномасштабної війни і гострої потреби в будь-яких додаткових джерелах фінансування - більш ніж голосно говорять про наявність усіх підстав для подачі такого позову. Кейс Лагуна, який розгулює на свободі попри наявність доказів багатомільярдних офшорних схем - лише стимулює інших шахраїв у фінансовому секторі до таких же сподівань на безкарність. Натомість, якщо успіх у справах Жеваго і Коломойського все ж підштовхне НБУ до необхідності повторити його з Лагуном, це збільшить віру інвесторів у справжні зміни парадигм державних органів та поліпшить їхню готовність вкладати кошти у відновлення України після завершення гарячої фази вторгнення.
