Неподалік Ужгорода (Закарпатська обл.) Марк Мельниченко будує свою «українську мрію». Це не метафора - так називається його проєкт. Про глиняну домівку, яку будує власноруч, пермакультурний сад, де зростають хурма і персики, а також про життя без відходів і волонтерство Марк розповів Коротко про.
Із засновником проєкту «Моя українська мрія» вдалося поспілкуватися якраз тоді, коли він займався заготівлею ліан.
- Планую в'язати з них стріху для 4-го поверху своєї хатини, там у мене невелика вежа, - пояснює Коротко про волонтер та вільний фермер Марк Мельниченко.
Вже кілька років поспіль хлопець власноруч будує екохату без жодного цвяха, за принципом «нуль відходів». Фундамент зробив із каменю, стіни з глини, дах із очерету. Усі конструкції з’єднує ліанами.
Втім, від базових зручностей не відмовляється. У хаті тепло, є холодна і гаряча вода. І електрика - її дають сонячні панелі потужністю до 1 кВт. Цього вистачає для освітлення, роботи техніки та навіть зарядки електровелосипеда.
Щодо води, то Марк облаштовує систему збору та подачі, щоб вона була максимально автономною.
А ще намагається звести до мінімуму будь-яке сміття. Відходи ретельно сортує. Те, що не можна переробити, пресує в пластикові пляшки. Потім вони йдуть у стіни окремого навісу сортувальної станції і велогаража як наповнювач. Ось так пластик не потрапляє в довкілля, а стає такими собі цеглинками певної будівлі.
Поки хата ще росте, сад і город уже дають результат. Тут діє принцип пермакультури: кожен клаптик землі використовується максимально ефективно.
- От, наприклад, зібрав огірки і одразу щось інше посіяв, ту ж петрушку, - пояснює Марк. – Коли зібрав петрушку, то висіяв щось інше. Тобто земля не має простоювати.
На його ділянці буяє рослинне різноманіття. Росте навіть хурма, яка вже багато років плодоносить.
- Усе це має ціль: створити комфортний та гармонійний з природою простір, в якому буде приємно жити мені, - пояснює Марк. – І хочу стати прикладом для інших, показати, як треба жити з любов’ю до природи.
Це зараз Марк будує та планує свою «українську мрію», а ще кілька років тому планував жити у Німеччині чи Франції. Був там на заробітках, вивчав мови. Але згодом все ж вирішив повернутися.
- Я зрозумів, що хочу жити тут, на своїй землі, і будувати щось своє, - розповідає він.
Купив ділянку у лісі на Закарпатті і почав усе з нуля.
Сьогодні Марк уже приймає гостей, хоча будівництво ще триває. Потрапити до нього у гості може кожен.
- Людина заповнює певну форму, але перед тим, як запросити її до себе, я спілкуюся з майбутнім гостем, - розповідає вільний фермер. - Важливо, щоб це були «мої» люди.. Взагалі я пропоную два формати проживання в мене, яке цілком безкоштовне. Будь-хто з військових може приїхати у гості на відпочинок. Це мій проєкт реабілітації для наших захисників. Кілька днів тут, на природі, діють дуже терапевтично. Інші бажаючі мають змогу приїхати на тиждень влітку. Теж безкоштовно, але в обмін на працю.
Охочих багато. Лише на програму для військових уже записалися близько 50 людей. Зазвичай Марк приймає у своїй хатині не більше 10 гостей.
Паралельно хлопець займається волонтерством. Він співпрацює з волонтерським об’єднанням «Хартія» і допомагає закривати збори для військових.
- Раніше збирав 100-200 тисяч на військо, зараз ця сума 300-400 тисяч, - каже. - У нас багато проєктів по допомозі, але закриваю переважно військові збори.
- Марку, це все чудово, але виходить так, що в країні війна, а ви тут, на Закарпатті, спокійно будуєте свою мрію, - зауважую.
- Мені, до слова, інколи пишуть такі коментарі і повідомлення у соцмережі, але коли дізнаються деталі, то змінюють думку і вибачаються, - говорить хлопець. – Я маю обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Проходив кілька разів ВЛК, був у лікарні на дообстеженні, став обмежено придатним. Мій ОКР проявляється лише тоді, коли я у стресі, втомлений, знервований. Починаються неконтрольовані рухи. Візуально це дуже помітно.
Зараз Марк працює з психотерапевтом і вчиться відновлюватися. Каже, найскладніше знайти вільний від роботи час. Бо ж цілісінькі дні хлопець або будує, або займається садом-городом, або знімає чи монтує відео для своїх соцмереж та ютуб-каналу.
- З особистим життям теж поки не склалось, - зауважує. - Але я вірю у краще.
Хлопець продовжує шукати свою долю. І будувати власну «українську мрію», яка тут, посеред лісу, глини та ліан, поступово стає реальністю.