Завантажити ще

У колекції Манчестерського університету знайшли найбільшого у світі скорпіона – був непомічений понад 150 років

У колекції Манчестерського університету знайшли найбільшого у світі скорпіона – був непомічений понад 150 років
Фото: interestingengineering.com

Дослідники з Манчестерського університету з'ясували, що скам'янілість найбільшого у світі скорпіона, який вимер 415 мільйонів років тому, понад 150 років непомічено зберігалася в музейній колекції. Як пише Interesting Engineering, починаючи з 1870-х років науковці дискутували щодо походження дивних дрібних фрагментів викопних решток, знайдених в Англії та Уельсі.

Довгий час вони не могли скласти їх докупи й припускали, що це міг бути великий мокрицеподібний ракоподібний. У 1980-х роках з'явилася гіпотеза про скорпіона, але її критикували через відсутність головного доказу — хвоста. Точку в суперечках поставили сучасні методи візуалізації та аналізу, які дозволили палеонтологам відтворити чітку картину анатомії тварини.

Гігантський скорпіон, який отримав назву Praearcturus gigas, сягав 1 метра (3,3 фута) завдовжки та мав клешні завдовжки 15,7 см (6,2 дюйма). Тварина жила в епоху Раннього Девону. Це щонайменше на 50 мільйонів років раніше за появу кам'яновугільних лісів із гігантськими стоніжками та бабками і майже на 200 мільйонів років раніше за розквіт динозаврів. У той період на Землі ще не було дерев, а сушу населяли лише дрібні рослини та гриби.

Вважається, що скорпіон зміг вирости до таких розмірів через повну відсутність конкуренції з боку інших великих істот, що зробило його тогочасним «Ті-Рексом» серед членистоногих.

Оскільки на суші того часу ще не існувало складних екосистем, здатних прогодувати такого великого хижака, вчені вважають, що Praearcturus gigas був частково водним жителем і полював у воді. На це вказує наявність епімер — бічних пластин-наростів, притаманних тілам ракоподібних.

За словами співавтора дослідження доктора Грега Еджкомба з Музею природознавства в Лондоні, цей скорпіон жив у поворотний момент історії Землі, коли межа між сушею та морем була розмитою, а тварини лише починали експериментувати з життям поза океаном. Ба більше, цей вид міг належати до еволюційної лінії, яка повернулася назад у воду після того, як її предки вже почали освоювати сушу.