25 листопада
Завантажити ще

Жителі Маріуполя: Нас бомблять просто так – бачать житловий квартал та кидають бомбу

Жителі Маріуполя: Нас бомблять просто так – бачать житловий квартал та кидають бомбу
Фото: Прес-служба полку «Азов»/через REUTERS

"Драмтеатру більше немає", - написали у маріупольському телеграм-каналі, який збирає по крихтах усю можливу інформацію з блокадного міста. У багатьох у той момент тьохнуло серце, адже драмтеатр – теж серце Маріуполя, його центр, і не лише культурний, а, як наразі кажуть, місце сили.

«Скинули надпотужну бомбу. Там ховалася від обстрілу велика кількість городян, скільки під завалами загиблих – невідомо. Наразі йдуть жорстокі бої. Ніхто не може вибратися з-під завалів, ми не знаємо, чи є вцілілі. І найстрашніше – не можемо дістати їх із-під завалів. Багато маріупольців ховалося у театрі з маленькими дітьми! Бомбосховище також засипане, там також люди, діти!..» - повідомили представники міської влади.

Маріуполь убитий, розгромлений, ним уже їздять російські танки, захоплені лікарня та школа міліції. Жителі, що залишилися, не можуть покинути місто, не можуть вийти з підвалів-притулків без ризику загинути прямо у дворі власного будинку.

- У ніч перед нашим раптовим від'їздом на місто скинули понад 20 бомб із літака. Це тільки ті, що ми чули, - каже мешканка Людмила Майкова, що вчора евакуювалася з приморського міста. – Останній тиждень ми жили у передпокої своєї квартири – це виявилося найбезпечніше місце. У підвал ми йти побоялися – раптом завалить.

Біля ювелірного магазину в центрі міста – величезна вирва від бомби, що розірвалася. Торговий центр біля центрального ринку викидає клуби чорного диму. У багатоповерхових будинках – дірки замість вікон та замість квартир, у дворах – спалені та вивернуті вибухом автомобілі. Від корпусів Приазовського національного технічного університету залишилися лише бетонні коробки із дірками замість вікон.

- Розумієте, нас бомблять просто так, без плану, просто льотчик бачить житловий квартал - і скидає бомбу. Бомба впала біля ринку на вулиці Бахчіванджі – це що, військовий об'єкт? Школи розбомбили... Двадцять третій мікрорайон стерли з лиця землі, і туди заїхали російські танки – це що? Ідуть вуличні бої, виходить, люди повинні одразу закопатись під землю і сидіти там… Що вони хочуть від нашого міста? – плаче маріупольчанка.

Театр. Фото: Telegram Маріуполь зараз - https://t.me/mariupolnow

Театр. Фото: Telegram Маріуполь зараз - https://t.me/mariupolnow

Страшно й те, що в Маріуполі гинуть хворі та самотні старі люди. У себе в квартирах та будинках, зовсім одні, від хвороби, холоду та голоду.

– Я не хочу про це говорити, але треба. Щоб усі знали! Що люди помирають на самоті, а решта про це дізнаються лише за запахом із квартири. Я не знаю, скільки таких людей померло, але я знаю, що є. Що тіла на вулицях лежали кілька днів – правда. Що ховали у дворах та в ярах – теж правда. А хто ж на цвинтарі віднесе, якщо бомбардують так, що ти не можеш і носа з підвалу висунути? – розповідає чоловік Людмили Андрій.

Стало відомо, що з Маріуполя днями евакуювалися співробітники Міжнародного Червоного Хреста та українського Товариства Червоного Хреста. До них у маріупольців залишилося багато запитань як до представників гуманітарних організацій, покликаних допомагати людям у кризових ситуаціях. Ніхто з них не чув закликів МКЧХ розблокувати місто.

- Червоний Хрест лише давав гарантії безпеки для «зеленого коридору» у день першої спроби евакуації 5 березня, але виявилося, що їхні гарантії не важать аніскільки – люди не змогли виїхати, бо виїзди обстрілювалися. Мера також давно не бачили. Жодних повідомлень, жодних сповіщень про гуманітарні коридори спальні райони й не чули. А тепер, коли російські танки вже в межах міста, ми не знаємо, що буде з людьми, які залишилися. Ми молимося богові, що змогли виїхати: у нас досі тремтять руки та безсоння, ми п'ємо чисту воду і не можемо напитися, бо майже три тижні нам доводилося пити маріупольську воду, набрану в запас, відстояну, але все одно зі специфічним запахом. …Але місто розстрілюють і з танків, і з кораблів, що стоять біля Білосарайської коси.

Наші візаві ще не знають, що у самому центрі міста, на місці сили Маріуполя, - руїни, під якими лишилися люди. Вони в дорозі до безпечного місця. Можна тільки уявити, що вони відчують, прочитавши ці новини, адже драмтеатр – неподалік їхнього будинку. Колишнього будинку…