"Французький Трамп" проти Макрона. У президенти Франції мітить популіст із радикальними поглядами
У квітні 2022 року відбудуться чергові вибори президента Франції. Ця подія важлива і для України, оскільки ця країна та її лідер є одними з ключових учасників «нормандського формату» та переговорів щодо Донбасу.
Чинний президент Франції Еммануель Макрон уже давно неофіційно проводить свою виборчу кампанію. У разі перемоги великих змін для України не відбудеться.
Але в країні останнім часом набирає популярності кандидатура іншого політика, якого в країні називають «французьким Трампом». І у разі його обрання зовнішня та внутрішня політика можуть зазнати кардинальних змін.
Пророкує кінець французької цивілізації
Це 63-річний французький публіцист Ерік Земмур, котрий днями офіційно виставив свою кандидатуру на пост президента країни. За останніми опитуваннями, він може поборотися з лідером французьких ультраправих Марін Ле Пен за вихід до другого туру.
"Довгий час я задовольнявся роллю журналіста, але я більше не вірю, що у політика вистачить мужності врятувати країну від трагічної долі, яка на неї чекає. Ось чому я вирішив балотуватися на пост президента", - заявив Земмур у відеозверненні, розміщеному в соцмережах.
Як повідомляє BBC, у політичних поглядах та манері поведінки у нього багато схожості з Дональдом Трампом.
Як і американський екс-президент, Земмур не має політичного досвіду, каже вголос обурливі речі та приваблює публіку, яка розчарувалася у професійних політиках та партіях.
Ерік Земмур вже багато років у своїй публіцистиці пророкує кінець "французької цивілізації". Книга "Французький суїцид", що вийшла в 2014 році, - найвідоміша з його робіт. У ній він виступає різким критиком імміграції з мусульманських країн, він багато разів говорив, що масовий приплив мігрантів до країни має бути зупинений. І закликає повернути колишні цінності та ієрархії – сім'ю, роботу, націю, державу та школу.
Ідеал – дотолерантне суспільство
Земмур уже двічі був засуджений за свої провокаційні висловлювання на адресу мусульман та чорношкірих французів. Два роки тому суд засудив його до штрафу 3000 євро за розпалювання ненависті за релігійною ознакою. Журналіст заявив тоді, що французькі мусульмани живуть за власним цивільним кодексом, і це Коран. У районах свого компактного проживання вони встановлюють власні закони, і, як наслідок, корінні французи тікають звідти.
Найскандальніша позиція публіциста - спроба виправдати колабораціоністський режим Віші, який співпрацював із нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Земмур стверджує, що режим Віші видавав нацистам євреїв, колишніх громадян інших країн, щоб захистити французьких євреїв. Примітно, що сам Земмур походить із сім'ї емігрантів, алжирських євреїв, і називає себе "французом берберського походження".
Загалом він прихильник дотолерантного суспільства. Як ідеал Земмур згадує минуле без лівих ідей, рівноправності та боротьби з расизмом. Минуле, в якому "молодий водій автобуса міг провести хтивою рукою по чарівних жіночих сідницях, і жінка не скаржилася на сексуальний харасмент". До речі, самого Земмура кілька жінок також звинувачують у домаганнях, але він відмовляється визнавати свою провину та вибачатися.
Підтримує Путіна
Ерік Земмур, як і всі європейські ультраправі, підтримує політику Росії. Він виступає за відміну санкцій проти неї і вважає, що Франція не повинна закриватися від Москви.
"Коли він запускає свої літаки у сирійське небо, він спирається на принципи, яких у ХІХ столітті дотримувалися всі держави. Війна - це нормальний засіб ведення політики. Легітимний засіб для захисту інтересів великої держави. Інші ховаються за приводами, щоб ми повірили у туманні концепції міжнародного співтовариства та міжнародного права. А Путін захищає своїх союзників", - писав Земмур про президента Росії.
У чому секрет популярності Земмура
Вже наразі 17-18% французьких виборців готові підтримати його на президентських виборах у квітні 2022 року. Це більше, ніж рейтинг решти кандидатів, крім чинного глави держави Макрона, за якого готові голосувати 24%. Марін Ле Пен, яка традиційно вважалася лідером французьких ультраправих, готові підтримати лише 15% виборців.
"17% на його підтримку в недавньому опитуванні - ознака значного зсуву вправо всієї сфери медіа та політики у Франції за останній рік. Земмур - справді важлива постать у французьких культурних баталіях", - каже професор французької та європейської політики в Університетському коледжі Лондона Філіп Марльєр.
Він пояснює, у чому секрет популярності Земмура. "Традиційні партії, ліві та праві, дискредитували себе, і людям вони однаково набридли. Єдиний виняток - це Макрон. Він не дуже популярний, але інші кандидати - ще менш популярні", - вважає професор Марльєр.
На його думку, "Земмур - як злий джин, якого випустили з пляшки". "Він - ящик Пандори французької історії. Він говорить речі, які всі інші політики говорили протягом останніх сорока років, але говорили завуальовано, через напівнатяки. На тему ісламу, міграції, французьких цінностей він говорить те, що говорили Саркозі, навіть Олланд, частково навіть Ширак, - з тією лише різницею, що він каже це голосно і не церемонячись", - пояснює експерт.
Земмур радикальніший за Ле Пен
Багато в чому позиція політика наближена до поглядів лідера ультраправого "Національного об'єднання" Марін Ле Пен. Але останнім часом Земмур критикував її за різкий рух до центру і стверджував, що жодних шансів перемогти Макрона у другому турі вона не має.
"Марін Ле Пен - дуже зручний суперник для Макрона. Вона гарантовано виходила у другий тур і також гарантовано йому програвала", - каже Земмур і обіцяє перешкодити планам Макрона вдруге тріумфально в'їхати до Єлисейського палацу.
Але Земмур, на відміну Ле Пен, не намагається зробити свої погляди прийнятними для поміркованого електорату. Він, наприклад, нещодавно зажадав заборони на іноземні імена – такі як Мухаммед, Джордан чи Кевін.
Також про своє бажання брати участь у президентських виборах раніше заявили глава партії "Нескорена Франція" Жан-Люк Меланшон, національний секретар Французької комуністичної партії Фаб'єн Руссель, колишній переговорник ЄС з брекситу Мішель Барньє та мер Парижа Анн Ідальго.
