Завантажити ще

Політолог Тарас Загородній: Путін готує наступ на фронті, а не мир

Політолог Тарас Загородній: Путін готує наступ на фронті, а не мир
Фото: wikipedia.org /gettyimages.com

Незважаючи на скепсис щодо приїзду російського диктатора Володимира Путіна на анонсований ним же самим переговорний процес у столиці Туреччини, світ продовжує готуватися до цієї події. Президент України Володимир Зеленський вже заявив, що готовий приїхати до Стамбула, президент США Дональд Трамп також припустив, що може взяти участь у переговорах, якщо там буде Путін. А глава Туреччини Реджеп Ердоган готовий повністю сприяти цьому процесу.

Чого очікувати від цього міксу очікувань та реальності, журналіст Коротко про дізнавався у політолога, керуючого партнера Національної антикризової групи Тараса Загороднього.

Путін хоче говорити зі США за спиною Києва

– Зустріч у Стамбулі може стати початком політичного мирного процесу?

- Малоймовірно, Путін не збирається їхати туди. Він просто спробував обдурити світ, заявивши, що готовий до переговорів у Стамбулі.

Політолог Тарас Загородній. Фото: ФБ Тарас Загородній

Політолог Тарас Загородній. Фото: ФБ Тарас Загородній

- Чому?

- Тому що зараз, через консолідовану підтримку основних лідерів Європи, саме Володимир Зеленський диктує йому умови – припинення вогню, а лише потім мирні переговори. Тому Путін із ним розмовляти не хоче. Кремлівський диктатор хоче розмовляти із Трампом за спиною Києва. Тим більше, що спецпредставник президента США – Стів Віткофф повністю зомбований Путіним. Або він готовий говорити з Китаєм – а це для нього не рівень.

Та й що Путін може сказати на цих переговорах? Знову нести ахінею щодо здавання територій, відмови від НАТО та роззброєння української армії? Але цього вже ніхто у світі серйозно не сприймає. Тому на зустріч до Стамбула можуть приїхати лише його представники, з якими Зеленський і розмовляти не буде. Він пришле спеціально підготовлених людей, які сидітимуть і слухатимуть, як вони «компостують» нам мозок. Але навіть у цьому є великий позитив.

- У зриві переговорів?

- Так, як не дивно. Зеленський повністю перевернув дошку перемовин. Дивіться: Путін сказав про зустріч 15 травня у Стамбулі. Зеленський відповів – ми згодні, Путін, приїжджай. Путіна немає. Значить, у зриві мирного процесу винен саме він, тому США та Європа – запроваджуйте санкції проти Москви, як і обіцяли. Така логіка Києва, і нашим західним партнерам буде дуже важко чинити опір своїм же обіцянкам.

Здавання територій та скорочення армії обговорюватися не буде

- Уявімо, що переговори все ж таки відбудуться. А що могло стати предметом цих переговорів, які теми?

- Кожна зі сторін просувала б свій порядок денний. Путін – заїжджені ультиматуми щодо поступок територій, відмови від НАТО та усунення Зеленського. Але зараз навіть США цього від нас не вимагають. Україна вимагала б спочатку угоди про 30-денне припинення вогню, а потім мирних переговорів. Європейці підтримують наші умови. Американці ще пропонують обговорити статус Запорізької АЕС та доступ України до важливих водних шляхів на Дніпрі та Чорному морі у зоні бойових дій.

- А якщо все-таки будуть переговори, то як краще було б Зеленському поводитися, наполегливо чи поступливо?

- Що означає "поступливо", з приводу чого? Домовленість про 30-денне припинення вогню було погоджено з США, з європейцями. Але жодної уступки територій, скорочення армії не обговорюватиметься.

- Україна не піде на виконання ультиматуму Путіна заради миру. А її союзники, європейські і американські, можуть піти на такі поступки?

- Якщо й захочуть чимось поступитися, то вони не мають важелів примусити Україну до уступок. Як вони, наприклад, можуть змусити Україну залишити Запоріжжя чи Херсон? Роззброїти армію, коли агресор наступає? Це просто неможливо.

Якщо не введуть санкції, то Трамп втратить весь свій авторитет у світі

- Проте Трамп знову «дме у свою дуду». Загрожує ультиматумом Україні та Росії, якщо вони не почнуть переговори.

- Так це страшніше для Росії, а не для України. Це ж Путіну потрібно, щоб американці не виходили із переговорів.

- Чому?

- Щоб показати легітимність своїх дій. Мовляв, дивіться - США, Трамп дослухаються до нас. А спецпредставник Стів Віткофф взагалі заявив, що без підпису Путіна миру не може бути. Таким чином російський диктатор просто насолоджується своєю фальшивою значимістю.

А Україна має формувати свої важелі тиску на Росію. Наприклад, оголосити блокаду Новоросійського порту, де стоять російські бойові та торгові судна. Блокувати аеропорти цивільного авіасполучення в Російській Федерації. А те, що Трамп собі там щось вигадує, це його проблема, а не наша.

- Чи введуть європейці та американці санкції, якщо Путін зірве переговори?

- Це стане їхньою перевіркою - ви заявили, що санкції будуть, отже, виконуйте свою обіцянку. Адже тепер увесь світ дивитиметься, як поводяться США та Євросоюз. Якщо не введуть санкції проти Москви – втратять весь свій авторитет, і про жодне Make America Great Again («Повернемо Америці колишню велич»), як проповідує Трамп, мови йти взагалі не буде.

Китайці після цього по всій Азії говоритимуть: дивіться, Трамп взагалі нічого зробити не може, а всі його заяви – це порожній звук. Тому Володимир Зеленський правильно робить, що постійно «муляє очі» американцям та європейцям запровадженням цих санкцій: «Ви ж обіцяли, давайте змушувати Путіна».

І європейці теж підключаються до тиску на американців, щоб ті запровадили санкції проти Москви. Євросоюз уже розмовляє з Росією так, як вони давно мали розмовляти - мовою ультиматумів. Або ти, Путін, робиш так і так, або отримуєш дуже болісний удар по своїй економіці у вигляді санкцій.

Ердогану не потрібна перемога Росії

- А яка роль президента Туреччини Реджепа Ердогана у цьому всьому процесі? Він надав Стамбул як майданчик для переговорів, який його інтерес у цьому?

- Тут Ердоган є тимчасовим союзником Києва, оскільки збігаються його інтереси з інтересами України. Йому не потрібна перемога Росії, тому що вона претендує на вплив у всьому тюркському світі (Кавказ, Казахстан, Таджикистан та ін.), на який має свої види і Туреччина.

Тобто тут є інтереси Анкари як важливого регіонального гравця, які конфліктують із інтересами Москви. І Києву треба й надалі використовувати цю суперечність у своїх інтересах.

- Чого чекати після п'ятнадцятого числа?

- Я нічого особливо не очікував би. Нам велику надію на це не варто покладати. А треба просувати свої вигідні для нас умови. Будувати ракети, здійснювати блокаду водних та повітряних російських портів. Це буде дуже боляче для росіян.

- Путін готує літній наступ на фронті. Отже, він взагалі не налаштований на якісь переговори?

- Звичайно, він хоче воювати, щоб добити Україну. У нього нічого не змінилося.

- А має ресурси «добити» Україну?

- Ні, звісно. Це вже зрозуміло.

- А ми готові до цього наступу?

– Це питання до військових. Але я думаю, що вони все чудово знають.