Китаєзнавець Віта Голод - про китайський націоналізм, майбутній парад і роль Пекіна у війні
3 вересня Китай має намір провести грандіозний військовий парад на честь завершення Другої світової війни та капітуляції Японії. Цю подію відвідають близько 20 лідерів інших країн, зокрема російський та північнокорейський диктатори Володимир Путін і Кім Чен Ин. Взагалі ж тенденція останніх років така, що Пекін значно активізувався у сфері світової геополітики, претендуючи на провідну роль у світі.
Як йому це вдалося, що для цього роблять керівники Китаю, яких подальших кроків слід очікувати від Пекіна щодо війни в Україні та загалом у світі - ці та інші запитання журналіст Коротко про поставив експерту Української асоціації китаєзнавців, молодшому науковому співробітнику Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Віті Голод.
Китай не є універсальним архітектором світового порядку
- Навіщо Китай проводить такий парад і що він намагається показати цим світові?
Китаєзнавець Віта Голод. Фото: sinologist.com.ua
- КНР організовує такий захід уперше за десять років: попередній відбувся у 2015 році на честь 70-річчя капітуляції Японії. Для Сі Цзіньпіна парад має кілька вимірів символізму. По-перше, він використовується як інструмент політичної легітимізації та відновлення історичної пам'яті у вигідному для Компартії Китаю (КПК) ключі. Адже попри те що фактичну перемогу над японськими імперіалістами здобула тодішня правляча партія Китаю Гоміньдан за активної підтримки США, саме КПК привласнює собі цю спадщину, підкреслюючи власну історичну роль.
Парад, звичайно ж, має і військовий символізм. Це вітрина новітніх військових розробок Китаю. Планується демонстрація технологічних досягнень: гіперзвукових ракет і підводних дронів, літаків раннього попередження KJ-600 для авіаносців, нових крилатих ракет із гіперзвуковими боєголовками. Такі покази мають на меті засвідчити технологічний прорив і готовність КНР конкурувати з провідними державами світу у сфері військових інновацій. Недаремно зараз Китай посідає 4-те місце у світі серед експортерів озброєнь (після США, Росії та Франції), займаючи близько 5,2% глобального ринку.
Щодо військової могутності варто зазначити, що Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) не має досвіду реальних бойових дій з 1979 року, коли стався прикордонний конфлікт із В'єтнамом. Тобто ніхто не розуміє, як виглядає китайська армія в дії.
Загалом парад має стратегічний вимір: Китай претендує на роль глобального військово-політичного гравця у відповідь на зовнішні загрози, насамперед із боку США. І наостанок, Китай зараз переживає сплеск націоналізму, тож для внутрішньої аудиторії парад матиме передусім патріотичне значення.
- Яке місце у світі зараз займає ця країна за ступенем впливовості?
- Китай сьогодні є глобальним політичним та економічним гравцем: він постійний член Ради Безпеки ООН, член Світової організації торгівлі (СОТ) та інших провідних міжнародних організацій. Більшість ключових процесів у міжнародних відносинах так чи інакше відбуваються за участю КНР. У сучасному світі Китай можна вважати найбільшим глобалістом. Хоча себе він позиціонує насамперед як регіонального лідера, але просуваючи ініціативи на кшталт «Поясу і Шляху» та концепції «спільної долі людства», фактично Китай виступає лідером для багатьох країн Глобального Півдня.
У моєму розумінні, Китай не слід розглядати як універсального архітектора світового порядку, а радше як вибіркового формувача порядку: переконливого в сферах, де економічні результати переважають політичні цінності - торгівля, інфраструктура, цифрова взаємодія, але значно слабшого в сферах, пов'язаних із плюралізмом, правами і свободами людини.
На щастя, мудрі люди відмовили Трампа їхати на парад до Пекіна
- Парад у Пекіні відвідають Путін і Кім Чен Ин, і, за винятком угорського прем'єра Віктора Орбана, словацького прем'єра Роберта Фіцо та президента Сербії Александара Вучича, не буде жодного західного лідера. Це знак колективної непокори США і західному світу?
- Я б так не сказала. На параді буде чимало азійських лідерів, зокрема представники країн АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії) і Центральної Азії. Важливо врахувати, що напередодні КНР проводить у Тяньцзіні саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), і більшість гостей просто перемістяться 3 вересня до Пекіна. Тож я не бачу тут демонстративного сигналу непокори.
До речі, запрошення надсилали і президенту США Дональду Трампу. Але, на щастя, мудрі люди відмовили його від такої ідеї. Західні лідери, у будь-якому разі, не приїхали б через присутність Путіна, і китайська дипломатія це чудово розуміє. Тобто відсутність лідерів так званого демократичного світу цілком очікувана.
- Що має показати цей факт?
- Пекін формує коло партнерів, які або прямо зацікавлені в китайських інвестиціях, або розділяють антизахідні риторичні елементи і сприймають КНР як стратегічного партнера. Китай уже має власний політичний простір впливу, який значною мірою формується без Заходу.
В останні роки в країні спостерігається сплеск націоналізму. Фото: pexels.com
Для України реальну загрозу становить російсько-китайське зближення
- Сі Цзіньпін заявив, що Китай і Росія мають спільно захищати свої інтереси в галузі безпеки і розвитку з метою побудувати більш «справедливий» міжнародний порядок. Що це означає?
- Сі Цзіньпін не сказав нічого нового. Це та ж антизахідна риторика, яка є продовженням давньої ідеологічної лінії Китаю: просування багатополярності міжнародного порядку та протистояння домінуванню США, яких у Пекіні без вагань називають «гегемоном».
Для України, як і для Європи, реальну загрозу становить російсько-китайське зближення. Пекін намагається подати його як спробу позиціонувати Китай і Росію «стабілізуючою силою» у світі, контрбалансом до західного впливу і практик санкційного тиску. Президент Трамп намагається дещо зблизитися з Росією, щоб побудувати свій контрбаланс у стратегічному трикутнику. Але навряд чи у нього щось вийде.
Китай в офіційних документах США значиться як ворог
- Які зараз складаються відносини між Китаєм і Росією, вони партнерські, чи Москва зараз сателіт Пекіна? Чи свідчить це про те, що зараз у світі створена нова «вісь зла» на чолі з Китаєм?
- Я не підтримую використання терміна «вісь зла», що вперше з'явився в риториці Буша-молодшого. Офіційно Україна не відносить КНР до табору своїх ворогів, і це, на мою думку, мудре рішення. Водночас варто підкреслити: Пекін уникає створення будь-якої формальної «військової осі». Китай позиціонує себе як позаблокова держава, а не як відкритий союзник у «новій холодній війні». Єдиний офіційний військовий союз КНР досі лише з Північною Кореєю.
Тому я б охарактеризувала російсько-китайські відносини радше як «прагматичну вісь співпраці», ніж як формалізований блок або ідеологічну «вісь зла». Для Китаю надзвичайно важливо залишати собі простір для маневру у відносинах з ЄС, США і країнами, які не бажають ставати на чийсь бік.
- Які у нього відносини з США - вони противники, конкуренти чи щось інше?
- За часів Дональда Трампа Китай в офіційних документах США значиться як ворог (англ. adversary – ще може перекладатись як суперник. - Ред.). Це формулювання застосовується не лише у військових і стратегічних доктринах, а й в інвестиційній політиці.
- Чим закінчиться торгове протистояння з Америкою?
- Поки важко спрогнозувати результат. До кінця року сторони планують укласти фінальну торговельну угоду. Якщо ви маєте на увазі військове протистояння, то Трамп однозначно прагне його уникнути.
На параді будуть представлені китайські гіперзвукові ракети. Фото: gettyimages.com
Позиція Китаю щодо України - «нейтралітет з китайською специфікою»
- Який зараз ступінь впливу Пекіна на Європу?
- Дуже значний. Цим можна пояснити цілу низку візитів європейських лідерів до Пекіна за останні роки. Насамперед в економічній сфері - він є другим за величиною торговим партнером ЄС, активно інвестує в інфраструктуру та зберігає критичну роль у глобальних ланцюгах постачання. Великі держави ЄС дедалі більше переходять до політики «дерискінгу» - зменшення ризиків і залежності від Китаю, особливо у сфері високих технологій і стратегічних ресурсів.
- Як можна зараз сформулювати позицію Китаю щодо війни в Україні?
- Я визначаю позицію Китаю як «нейтралітет із китайською специфікою». Під цим я розумію прагнення Пекіна зберігати формально дружні відносини з усіма сторонами, але водночас віддавати перевагу своєму стратегічному сусідові - Росії і розвивати антиамериканські наративи.
У розмовах із китайськими експертами я неодноразово чула підкреслення відсутності в України справжньої суб'єктності у зовнішній політиці та її залежності від Заходу. Якщо коротко, то це і є суть нинішньої китайської позиції. У Києва є свої "червоні лінії", одна з яких - це передача летальної зброї Москві та участь НВАК на російському боці. Поки цього не відбувається, дипломатичні відносини будуть зберігатися.
- Пекін зараз публічно демонструє свій нейтральний статус, мовляв, він не підтримує жодну сторону конфлікту, але на ділі схиляється на користь Росії. Чому він це робить?
- Тут сходиться багато чинників. Це і географічне сусідство, і те, що саме Росія в очах Китаю виступає правонаступницею СРСР, і найвища позиція Москви в китайській дипломатичній ієрархії. Свою роль відіграє і стратегічний «трикутник» як контрбаланс США, а також масована присутність Росії в китайських медіа, бізнесі, наукових і студентських обмінах. Москва, своєю чергою, протягом десятиліть системно робила ставку на Китай у зовнішній політиці.
Сьогодні Китай — визнаний центр світової економіки. Фото: pexels.com
Очікування впливу Сі Цзіньпіна на Путіна перебільшені
- Чи дійсно Пекін спроможний вплинути на російського диктатора і змусити його завершити війну в Україні, і якими методами він міг би це зробити?
- Я ставила це запитання своїм китайським колегам, і більшість із них схиляється до думки, що очікування впливу Сі Цзіньпіна на Путіна перебільшені. Так, Пекін має певні економічні та дипломатичні важелі тиску, однак використовувати їх проти Москви він не зацікавлений.
- Сі Цзіньпін вперше привітав Україну з незалежністю, але він це зробив на тлі майбутнього візиту в Китай Путіна. Що може означати такий жест?
- Він став продовженням офіційної лінії Пекіна, який неодноразово заявляв про повагу до суверенітету та територіальної цілісності України. Також це дозволяє Китаю підкреслити образ «нейтрального гравця» та зберегти баланс у відносинах із різними сторонами.
- Як Україні вибудовувати свої відносини з Пекіном - як з недружньою державою чи заплющити очі на це?
- Не можна робити з Китаю ворога - це була б велика помилка. Підхід українських політиків до Пекіна наразі є виваженим, обережним і дипломатичним: ми використовуємо будь-яку можливість для діалогу. Водночас Китай добре розуміє наші «червоні лінії», які збігаються з позиціями наших союзників. Тому необхідно продовжувати цю лінію, уважно відстежуючи можливі обходи санкцій і посилюючи контроль у разі недобросовісної поведінки китайських компаній. Це змусить Пекін жорсткіше контролювати експорт, що опосередковано живить російську військову машину.
- Чи може з часом Пекін піти шляхом Росії і стати країною-агресором, напавши на Тайвань?
- Якщо коротко, то питання «возз'єднання» з Тайванем Сі Цзіньпін вважає своєю священною місією. Це не обов'язково станеться найближчим часом і не обов'язково військовим шляхом - Пекін активно використовує економічний, політичний та інформаційний тиск. Водночас на Тайвані повільно, але готуються до всіх можливих сценаріїв.
Одна з цілей параду - показати всю міць китайської армії. Фото: pexels.com
