Від довідки про народження до свідоцтва про смерть: про що ще варто домовитись омбудсменам
Уповноважені з прав людини в Україні та Росії Дмитро Лубинець та Яна Лантратова передаватимуть довідки та інші документи для громадян спеціально створеним для цього двостороннім каналом. Насамперед йдеться про довідки для виплат родичам загиблих солдатів. Про що ще варто було б домовитися представникам двох воюючих держав – розбиралася журналістка Коротко про.
Насамперед - виплати родичам загиблих
Домовленість омбудсменів України та Росії налагодити обмін офіційними довідками стала одним із небагатьох практичних результатів прямого контакту між представниками двох держав.
«Через відсутність дипломатичних відносин ми домовилися безпосередньо обмінюватися офіційними довідками. Це дозволить швидше вирішувати цивільно-правові питання наших громадян», - заявив український омбудсмен Дмитро Лубинець.
Наразі цей механізм може стосуватись насамперед документів, необхідних для оформлення виплат родичам загиблих військовослужбовців. Поки що за дужками питання, чому саме тема загиблих військовослужбовців стала першою у відносинах "з чистого аркуша". Існує ще чимало паперової роботи між двома сторонами, яка суттєво полегшила б життя мирних жителів України та окупованих територій.
Насамперед, звичайно, останніх. Оскільки видані у так званих «ДНР» та «ЛНР» документи не дійсні в Україні, а українські папери не мають «законної» сили в окупації. Втім, місцеві довідки не завжди дійсні навіть у «великій Росії».
Довідки про народження, шлюб, смерть, видані в «Л/ДНР», Україна не визнає – тільки через суди, що довго і затратно. Зареєструвати людину, народжену в окупації, як громадянина України – для цього батькам потрібно потрапити на підконтрольну територію, проїхавши через кілька країн. Так само відбувається і з документами про смерть. Зробити двостороннє визнання хоча б таких довідок – це б значно полегшило життя тисяч людей.
Атестати та знання
Далі – випускники, які виїхали з окупованих територій і бажають вступати до вишів України. Вони можуть викинути свій російський атестат, який видається на окупованих територіях. На підконтрольній частині України вони знову мають підтвердити свій рівень знань та здобути український документ про середню освіту. Невже важко, вважають люди в окупації, просто видавати український аналог, а всі знання абітурієнти продемонструють на НМТ.
- Головний біль у нас – це довіреність, - продовжує тему документів донеччанин Анатолій Кравчук. – За українськими довіреностями, які діяли до травня 2020 року, можна було продати квартиру чи будинок в окупації та виручити за неї хоч якісь гроші, щоб згодом придбати житло на підконтрольній частині України.
З грудня минулого року в окупації не беруть доручення від громадян України та інших «недружніх» Росії країн. Через це перереєструвати нерухомість, як зажадали російські окупанти, для багатьох стало неможливим, якщо власники живуть не в Донецьку. Тобто ризик втратити житло, яке стало «безхазяйним», наближається до 100%.
– Добре було б повернути визнання довіреностей на надання інтересів, у тому числі й на угоди із житлом. Це дуже важливо! – запевняє донеччанин.
Фільтрування в "Шереметьєво"
Звичайно, в ідеалі добре було б, якби війна закінчилася, але знову ж таки – якщо починати робити якісь взаємні рухи, є ще одна больова точка, про яку варто було б поговорити омбудсменам. Вона називається "фільтрація".
Ми вже розповідали, що ті, хто має лише український паспорт, можуть потрапити до Росії або на окуповані території Донецької та Луганської областей виключно через термінал Д аеропорту "Шереметьєво" в Москві. Там співробітники ФСБ перевіряють українців на «благодійність», проводять багатогодинні виснажливі бесіди-допити: навіщо приїхав, до кого і куди, чи підтримує політику Путіна, чи немає родичів у ЗСУ тощо. Значну частину тих, хто приїхав, розвертають, як не пройшли перевірку, і видають заборону на в'їзд – або «до кінця СВО», або на 50 років, що для багатьох є довічною забороною. Так люди втрачають можливість побачити своїх близьких і розпорядитися власним житлом, яке залишилося в окупації.
- Вже зрозуміло, що ніякого сенсу, крім потішити самолюбство ФСБшників, ці допити не несуть. І без будь-яких фільтрацій у російських містах є кому здійснювати диверсії, а мирні громадяни тут до чого? Якщо дядько, наприклад, служить у ЗСУ, то до чого тут племінник, який їде до Донецька, на батьківщину? А ні - все, не пройшов фільтрацію! Або якщо п'ять років тому щось погане про їхнього президента в соцмережах написав – пригадають! Настав час якось домовитися і закрити цей кошмар у терміналі Д, дати людям можливість повернутися додому, побачити батьків чи дітей без принизливих допитів, - резюмує донеччанин.
