Прощати військових за СЗЧ депутати більше не хочуть
Дали трохи погуляти, тепер «крутимо гайки» - орієнтовно так у соцмережах кажуть про законопроєкт №13260, ухвалений депутатами в першому читанні. Документ був внесений до Верховної Ради на початку травня цього року і якось так дивом сталося, що не рекламувався, не обговорювався на стадії подання. Вигулькнув «сюрпризом» на засіданні 4 вересня і одразу був взятий за основу. Депутати кажуть, що думають про посилення військової дисципліни в майбутньому, а по факту відкочуються в минуле.
Мова - про скасування можливості уникнути кримінальної відповідальності за перше самовільне залишення військової частини. Або служи, або - в’язниця від 5 до 10 років. Які це може потягти наслідки - у матеріалі Коротко про.
Розрахунок не справдився
Боротьба з СЗЧ та дезертирством в умовах війни велась у кілька етапів. Наприкінці січня 2023 року ст. 407 і ст. 408 включили до переліку статей, за якими суддям забороняли призначати військовим покарання нижче нижчої межі або давати іспитовий термін. Мінімум 5 років тюрми, максимум - 10 чи 12. Розрахунок був на страх людей перед неволею, але не виправдався. Кількість кримінальних проваджень, відкритих за СЗЧ у 2023 році (17 658 справ), у 2,5 рази перевищила статистику 2022 року (6988), а в 2024-му досягла цифри 67 840. Це не враховуючи випадків, які не вносили в Єдиний реєстр досудових розслідувань через катастрофічну перевантаженість Державного бюро розслідувань.
Щоб повернути принаймні частину людей до війська, у серпні 2024 року депутати ухвалили закон, який скасовував кримінальну відповідальність за перше СЗЧ, якщо військовий висловив бажання добровільно повернутися на службу. А 29 листопада вперше запровадили спрощену процедуру повернення і потім двічі її продовжували. Останній термін «пільги» сплив 30 серпня - для тих, хто самовільно пішов до 10 травня.
Зараз продовжує діяти закон, який дозволяє повернутися в армію через суд. І от це «вікно можливостей» депутати збираються викреслити з Кримінального кодексу.
Чого хочуть депутати
На переконання авторів законопроєкту, закон від 2024 року своє уже відпрацював. Голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас переконаний, що всі, хто хотів повернутися, уже повернулися, сказавши про «тисячі військовослужбовців». Для таких вводиться механізм автоматичного закриття кримінального провадження після того, як командир відзвітує прокурору чи суду, що військовий сумлінно відслужив 3 місяці.
Такий же порядок розповсюджуватиметься на військових, які підуть в СЗЧ чи дезертирують до моменту, коли депутати остаточно проголосують зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів і новий закон набуде чинності. От тільки скільки часу мають у своєму розпорядження «бігуни» і чи буде дотримана обіцянка, невідомо. У першому читанні наші обранці проголосували законопроєкт з умовою доопрацювання.
- Я вже в четвер мав багато дзвінків від військових, які знаходяться на стадії підготовки судового рішення про добровільне повернення із СЗЧ, - каже військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов. - Але суди перевантажені, слухання відкладаються на місяці. Люди переживають, що буде, якщо не встигнуть. Вони налаштувались повертатися, а вже, може, і не повернуться.
Єдиний шанс перевестися в іншу частину
Депутати кажуть, що повернути жорстку норму 2023 року їх просили військові командири. Мовляв, через лояльність до «сезечешників» знижена обороноздатність, військові біжать ледь не масово. Але не врахований той момент, що статистика кримінальних справ - це не все про боягузів та зрадників.
- Я кажу це як людина, яка теж багато прослужила: коли посилюється відповідальність за невиконання наказів, за самовільне залишення частини, це свідчить про те, що в армії є проблеми, і чималі. Ситуація зараз така, що багато військовослужбовців хочуть перевестися в іншу військову частину. Те, що в певних бригадах є негаразди, ні для кого не таємниця. От вчора спілкувався з хлопцем, який на війні з 2019 року. Каже, прийшов до них командувати капітан, який в таких умовах перший місяць. Рівень наказів - просто жах, сам поводиться, як генерал. Хочеш перевестися - не відпускають. Єдиний вихід - піти в СЗЧ, щоб потрапити в інший підрозділ, - каже Роман Лихачов.
За словами адвоката, відбувається такий собі круговорот: із ЗСУ ідуть в Нацгвардію, з Нацгвардії - у ЗСУ, переводяться шляхом СЗЧ навіть не в тил, а з бойової у бойову частину. Ймовірно, що командирів, від яких тікають, це не влаштовує. Але… Коли люди опиняться перед вибором - терпіти рабство чи піти в самоволку навіть з перспективою ув’язнення, цей вибір буде дуже непростий.
«Кожен військовий має десятки знайомих "сезечешників", які спокійно сидять удома роками, працюють і живуть життя. І жодних шансів немає, що якість їхнього життя стане гіршою, ніж у військового на службі. Це теж добряче деморалізує тих, хто служить. Особливо, коли вдається за рік вдома побувати лише два тижні», - цитує lb.ua слова військового з позивним "Берлін".
Що стосується боягузів, то вони були і будуть. Бажання жити хоч у неволі - сильніше за страх перед смертю.
- Мобілізація - це примус до виконання обов’язку. Чим більше його буде, тим більше СЗЧ, - констатує Роман Лихачов. - Он недавно знайомий командир підібрав такого бігуна з резервного батальйону в свій підрозділ БпЛА - це 100 кілометрів від лінії фронту. На першій же зупинці чоловік метнувся в лісопосадку і зник.
Замість воювати будуть чекати вироків
Юристи відмічають кілька ризикових моментів. У перехідних положеннях до законопроєкту сказано про повернення на місце служби і у визначені військові частини. Чи означає це, що людина знову буде прив’язана до самодура-командира чи ні, поки не зрозуміло. Як і те, що становлять собою «визначені частини».
Щодо автоматичного закриття кримінальної справи, то це позитивний момент, але знову не враховані всі випадки.
- У військового народилася третя дитина, він має право на звільнення, а командир не підписує рапорт. Не підписує, і все, - наводить приклад Роман Лихачов. - Чоловік іде в СЗЧ, повертається - і що? Має відслужити три місяці, щоб позбутися кримінального переслідування? До звільнення може й не дожити, бо у нас тих, хто звільняються, люблять відправляти на важкі завдання.
Правозахисник підкреслює, що практику, коли депутати вирішують за суддю, яке давати покарання, не можна вважати європейською.
- У кожного СЗЧ є свої причини, і в них треба розбиратися. Ще реальна історія: після важких поранень людина пішла в СЗЧ, щоб оформити інвалідність, бо з військової частини не хотіли направляти на оцінювання. Дали ІІ групу. Чоловік вже звільнений зі служби, а кримінальна справа "живе". Суддя каже: що я можу зробити? Треба або повертатися, або 5 років в’язниці, - наводить ще один приклад адвокат.
До цього варто додати, що після криміналізації геть усіх СЗЧ суди просто не витримають навали справ, які доведеться розглядати в режимі слідства. Тільки за п’ять місяців 2025 року зареєстровано 90 590 кримінальних проваджень за статтями 407 і 408 КК України. Процеси, включаючи апеляцію, триватимуть роками. Люди, які б могли воювати, просто чекатимуть вироків.
