"А якщо ви будете жити - і прилетить?" - за оренду житла з військових вимагають значні суми
Два пости у фейсбуці, написані один за одним, проявили проблему, яка існує з 2022 року, але про яку воліли не говорити: де розміщувати військових на прифронтових територіях. Старі порядки виявилися небезпечними, нові - не відпрацьованими. За рідкісним винятком, військовослужбовці самі мають турбуватися про те, куди виходити на відпочинок з окопів, самі оплачувати оренду житла в містах і селах, які ворог поливає нещадним вогнем, - причому ціни можуть перевищувати київські або львівські. Чому склалася така ситуація - у матеріалі Коротко про.
«Пошук хати - цирк…»
Поштовхом до дискусії став пост військового з 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, громадського активіста Сергія Гнезділова. Він задався питанням:
- Чому у нас згідно з законодавством в умовах воєнного стану і досі ОВА не уповноважені займати для особового складу військових частин пусте житло в прифронтовій смузі? До кого кричати? Питання вже не стоїть в грошах. Прифронтові міста, Краматорська агломерація, через один - пустий будинок. Самим військовим доводиться демпінгувати, ціна за оренду на приватний будинок вже більше 20 тис. грн, і хрін де що знайдеш навіть за ці гроші!
Під постом купа коментарів, що підтверджують актуальність теми. «20 тисяч грн за хату, в якій не жили роками і в якій немає нормальних умов для проживання - це ох…ли називається», - пише доброволець ЗСУ, пресофіцерка Анастасія Блищик. «Пошук хати - цирк, де військові - клоуни. Пів року тому в Констасі через сусідів знайшов номер хазяйки пустої хати. Хазяйка десь у Європі. Дайте пожити, прошу. Вона не хоче. Зараз там вже розвалини. Зате, мабуть, підлога чиста... у льоху», - згадує військовий Микола Мануйленко.
Пишуть, щоправда, і про позитивні випадки, коли переселенці безкоштовно пускають захисників у свої покинуті будинки або сільради організовують проживання для взводів і рот. Однак обурення більше. У Дружківці, що менш ніж за 20 кілометрів від лінії фронту, квартиру чи хату з хорошими умовами можна винайняти за 2000 - 7000 грн на місяць (самі перевіряли по оголошеннях на OLX). Але коли йдеться про військових, ціни заскакують за 10 000 і лізуть далі. Це пояснюють кількома причинами: військових або бояться, або вважать грошовитими через 100 000 гривень бойових доплат.
- Воно ніби й не дуже дорого, коли п’ятеро чоловіків винаймуть будинок за 20 000, а як десятеро, то й зовсім дешево. Але чим більше військових в одному місці, тим більше ризику, що зрадники здадуть і буде «приліт». Це розуміють і господарі житла, і самі військові. Великими групами селитися небезпечно, - поділився з Коротко про військовослужбовець з позивним «Калина». - Багато людей не хочуть здавати житло в короткострокову оренду, хочуть договір на пів року. А ми зараз під Краматорськом, завтра кинуть на Ізюм. З кожним переміщенням треба шукати, де жити.
Проблеми солдатів вирішують самі солдати
Про захмарні ціни на житло для військових - по 20 000, 30 000, 40 000 гривень за звичайну сільську хату, де немає води, де ніхто не жив роками, - говорить і командир підрозділу ударних БпЛА Ігор Луценко. Військових він з сумом називає «армією бомжів».
- Загалом держава і місцеве самоврядування цю біль фронтовиків ігнорує. Так само цією проблемою не займається, як слід, військова вертикаль. Якщо є воля у командира військової частини, то він щось намагається зробити. Але в принципі фактичні порядки в армії не передбачають такий обов’язок. Проблеми солдатів із поселенням вирішують самі солдати, - констатує аеророзвідник.
У ситуації, що склалася, він звинувачує стару систему, яка велить селити військових централізовано на державних площах - у казармах, гуртожитках підприємств, будівлях дитсадків чи шкіл.
- За правилами житло має забезпечувати спеціальний квартирно-експлуатаційний відділ у бригаді. Його керівник та відповідальна особа підписують договір на розміщення військових, договором передбачено компенсацію за електроенергію, комунальні послуги. Щоб орендна плата при цьому обумовлювалась, я не бачив, - каже військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов.
Централізоване поселення практикувалося на початку війни і коштувало, за словами Ігоря Луценка, українському народові тисячі втрачених воїнських життів, а бюджету – мільярдів компенсації сім’ям загиблих. Згадати хоча б трагедію у навчальному центрі «Десна», коли в одну ніч внаслідок російського ракетного удару загинуло 87 людей. Радянський принцип «кучності» військових не враховує сучасний розвиток далекобійних систем ураження.
Інструкторам, які працюють в навчальних центрах, також радять винаймати житло. Тому і в тилу довкола військових полігонів, аеродромів, військових частин ціни на оренду підскакують в півтора - два рази вище від середніх ринкових.
В занедбаних хатах військовим доводиться самостійно облашовувати свій побут. Фото: facebook.com/153opbr
Компенсація для контрактників, мобілізованим - самовілля
Держава повинна оплачувати військовим оренду житла! Військові мають право безоплатно селитися в покинуті будинки! Бо якщо вони їх не захистять, то ні будинків, ні містечка не буде. На цьому наголошують усі, хто розуміє проблему. У Міноборони заявляють, що компенсації за найм передбачені:
- у Києві – 4560 грн,
- в обласних центрах – 3420 грн,
- в інших населених пунктах (включаючи наближені до фронту) – 2280 грн.
Не беручи до уваги тричі розкритиковані розміри сум, треба розуміти ще один момент:
- Компенсацію за оренду житла можуть отримувати тільки контрактники. Для мобілізованих не передбачено нічого, - відмічає Роман Лихачов.
Тому існує і інший бік медалі - тезу про «мають право безкоштовно селитися» місцями вже реалізовано.
- Мій син був у Слов’янську, зараз на Харківському напрямку. Їх селять у покинутих хатах зі зручностями у дворі. Але не скаржиться - все ж краще, ніж в окопах. Грошей за житло він не платить, - поділилася з нами 65-річна киянка Людмила.
У соцмережах розповідають, що таке заселення найчастіше відбувається навіть без офіційного дозволу місцевої влади - заплющили очі на факт, і все.
- Такі дії не є законними. Право приватної власності непорушне. Тільки я маю багато звернень від власників самовільно заселеного житла і по Куп’янську, і по інших населених пунктах, коли військові пожили, накрутили електрики на 50 000 гривень і поїхали, залишивши хазяїв з боргами. А буває, що і побутові речі якісь пропадають, в армії теж трапляються різні люди, - каже Роман Лихачов. - Біда в тому, що у нас досі немає законних правил, щоб можна було військовим примусово заселятися. Адже реалії такі, що потреба в цьому є.
Про те саме говорить і Ігор Луценко, згадуючи «мільйони квадратних метрів вільного житла».
- Як тільки хтось із військових займає таке житло, то з подивом виявляє для себе, що у даній місцевості існує місцева поліція, яка охороняє священну приватну власність. Доходить до анекдотичного. У автора цих рядків є знайомі, котрі воювали за населений пункт, східно-північний край якого вже атакувала російська піхота. Водночас при спробі зайняти хату на західній частині містечка до них під обстрілами прибув дільничий (!), щоб повідомити про заборону такого самовільного заселення, - наводить військовий приклад.
Повинність є, порядку немає
Що парадоксально, закон таки є - про правовий режим воєнного стану, ухвалений в 2015 році. Його п. 17 ч. 8 запроваджує «для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу сил цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин».
Ця повинність мусить виконуватися у порядку, встановленому Кабінетом міністрів, але такого, зізнатися, ми не знайшли. Зате знайшли згадку про те, що у 2020 році Кабінет міністрів двічі – наприкінці строку прем’єра Олексія Гончаренко і на початку роботи прем’єра Дениса Шмигаля - подавав у Раду законопроєкт про скасування квартирної повинності. Через опір депутатів вони були відкликані.
- Цей закон, якщо його застосовувати, вирішить проблему квартирування раз і назавжди. Просто начальники усіх рівнів не хочуть брати на себе жодну відповідальність, щоб його використати, придумують байки про недостатні механізми для реалізації положень, - переконаний Ігор Луценко.
І це ще не все. З 2013 року у нас діє закон про примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану. В таке майно включається і приватна нерухомість, про що також згадують коментатори «квартирного питання». Проблема, либонь, в тому, що відчуження майна здійснюється з повним відшкодуванням його вартості. Тобто держава має купити у власника дім чи квартиру, яка через місяць - два може бути повністю розтрощена або перестане існувати населений пункт.
Одна справа - писати закони про війну у мирний час, інша - застосовувати їх у воєнний.
