Інформація про те, що США можуть поставити Україні далекобійні стратегічні ракети Tomahawk, виявилася передчасною. Як повідомляє агентство Reuters з посиланням на джерела в Білому домі, адміністрація Дональда Трампа навряд чи піде на продаж далекобійних ракет Tomahawk для використання Україною, оскільки їхні запаси обмежені навіть у самій Америці. Натомість Україна може отримати інші ракети далекого радіусу дії.
Можливою заміною Tomahawk можуть стати ракети-дрони Barracuda від компанії Anduril. Як повідомляє військово-аналітичний сайт Defence Express, ці ракети виробляються трьох варіантів: Barracuda-100, Barracuda-250 і Barracuda-500. І вони сильно відрізняються розмірами та дальністю:
Barracuda-100 має приблизно 110 км при наземному запуску радіус ураження та до 150 км - при повітряному. Barracuda-250 – близько 280 км та 370 км відповідно. А Barracuda-500 під час запуску з повітря може вражати цілі на відстані понад 900 км.
Спочатку Barracuda-500 запускали лише з повітряних платформ – винищувачів або за схемою Rapid Dragon, коли ракети скидали з транспортного літака на палетах. Нещодавно Anduril заявила про адаптацію Barracuda-500 під наземний запуск. Дальність при цьому знизилася приблизно до 600-700 км. Система наведення, ймовірно, поєднуватиме інерційну навігацію, GPS та орієнтацію по рельєфу, проте офіційних деталей компанія не оприлюднила.
Головною проблемою цього виду зброї є мала бойова частина, тобто боєголовка. Навіть найпотужніша Barracuda-500 несе лише 45 кг вибухівки. Це приблизно відповідає бойовій частині дрона-камікадзе «Шахед». Для порівняння, Tomahawk несе боєголовку вагою близько 450 кг. Така відносно невелика потужність обмежує ефективність ракет проти захищених або великих інфраструктурних об'єктів. Враховуючи це, для ударів по цілях у глибині Росії ефективною виглядає переважно лише Barracuda-500.
Крім того, незважаючи на те, що Anduril декларує дешевизну свого рішення та простоту масштабування виробництва, ракети Barracuda-500 поки що не стоять на озброєнні США і не перебувають у серійному виробництві через відсутність замовлення.
Компанія планує вийти на темпи виробництва в кілька тисяч ракет на рік (ймовірно, близько 3000 одиниць) тільки наприкінці 2026 року, і лише за умови отримання великого замовлення. Це свідчить про відсутність запасів та поточної «гарячої» лінії виробництва.
Barracuda-500 може пролетіти значну відстань, але до далекобійності Tomahawk їй далеко. Фото: anduril.com
До того ж Україна має свої ракети-дрони. І вони, за деякими даними, кращі за американські. Це ракети-дрони "Паляниця", які запускаються з наземної платформи. Її двигун – турбореактивний. Вартість ракети-дрону набагато нижча за аналоги, і робота з здешевлення та збільшення виробництва триває.
За даними відкритих джерел, завдяки турбореактивному двоконтурному двигуну цей керований боєприпас може подолати відстань до 1000 кілометрів, а його бойова частина може становити до 500 кілограмів. Для управління такою ракетою-дроном потрібний лише зв'язок із супутником.
Але головне питання у тому, з якою швидкістю літає цей дрон. Якщо звичайний гвинтовий дрон летить зі швидкістю 100-200 км/год, то реактивний апарат може летіти не менше 400-500 км/год або навіть 800-900 км/год. Це значно ускладнює збивання такого дрону зенітними гарматами та кулеметами. Фактично ворогові доведеться покладатися на дорогі зенітні ракети і досить дефіцитні зенітно-ракетні комплекси.
Ще одна важлива перевага реактивного дрона – це розрахований час до цілі. Досі росіянам вдавалося рятувати свої літаки від ударів по аеродромах саме тому, що між виявленням українських дронів та їх фактичним підльотом проходило 2-3 години. За цей час літаки встигали підняти у повітря.
Однак, коли йдеться про реактивну ракету-дрону із значно вищою швидкістю, час на реакцію у росіян може скоротитися до 45 або навіть до 20 хвилин. А цього вже може виявитися замало, щоб підняти літаки з аеродрому, на який ось-ось повинен прилетіти дрон.