Як Європа захищатиме Гренландію і скільки США готові за неї заплатити
Дискусія навколо острова Гренландія та його приналежності триває. У США говорять як про грошовий варіант вирішення питання переходу Гренландії в юрисдикцію Штатів, так і про силовий (але поки що лише натяки). Європа обурюється і намагається знайти компроміс, щоб, не дай боже, не дратувати президента Трампа, інакше буде гірше. Коротко про - про те, як найбільший у світі острів може стати причиною такого ж великого геополітичного конфлікту США та Європи.
Трохи історії
Американці поклали око на Гренландію не вчора, а ще в XIX столітті, після купівлі Аляски у Російської імперії 1867 року. Тодішній держсекретар США Вільям Сьюард прикидав, чи не прикупити ще й Гренландію, що манить своїми природними ресурсами і вигідним стратегічним положенням між Північною Америкою та Європою. Подумав і залишив цю ідею. У 1910 році американські дипломати пропонували Данії замість Гренландії та Вест-Індських островів (теж датських) землю на Філіппінах, але Данія відмовилася.
Після Другої світової війни 1946 року Вашингтон офіційно запропонував Данії викупити Гренландію за 100 млн доларів золотом. США вплуталися в Холодну війну з СРСР, і вкрай був необхідний острів для оборони від можливої радянської атаки. Данія знову відмовилася, але погодилася на розширення американської військової присутності. Саме тоді США фактично закріпилися на острові, розмістивши там військову інфраструктуру, включно з майбутньою базою Туле, нині відомою як Pituffik Space Base.
Вже не жарти
До останнього часу Штати і Гренландія мирно жили без територіальних домагань, поки 45/47-му президентові США ідея все-таки отримати острів не вдарила в голову. Гренландія вдало лежить на перехресті військово-морських та авіаційних маршрутів між Північною Америкою та Європою, забезпечує контроль над Північно-Атлантичною протокою та так званим GIUK-розривом (Гренландія – Ісландія – Великобританія) – критичним для оборони Північної Атлантики. Плюс військова база. Плюс російська військова присутність в Арктиці та стійкий інтерес Китаю до цього регіону. Плюс через танення льодовиків в Арктиці відкриваються нові судноплавні шляхи – а це доступ до покладів нафти, газу та рідкісноземельних металів. Не Гренландія, а країна мрії!
Коли в 2019 році Трамп вперше публічно заговорив про можливість покупки Гренландії, він викликав шок у Данії та хвилю глузувань у світовій пресі. Після повернення Трампа до Білого дому у 2025 році риторика перестала бути жартівливою. В інтерв'ю та виступах Трамп заявляв, що Гренландія необхідна США «заради національної безпеки» і що Данія нібито не може забезпечити належний захист острова (не уточнюючи, від кого ж).
– Ми забезпечимо вашу безпеку, ми зробимо вас багатими, разом піднімемо Гренландію до небачених висот, – обіцяв Трамп у зверненні до гренландців.
Острів не продається
Очманілі від такого тиску зазвичай спокійні жителі острова провели торік опитування: 85% гренландців висловилися проти приєднання острова до США, при цьому згадавши, що відчувають в цьому американському інтересі не можливість захисту, а загрозу.
Прем'єр Данії Метт Фредеріксен категорично заявила, що острів «не продається» і США не мають права його приєднувати, тим більше це територія члена НАТО. Прем'єр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен підкреслив, що такі пропозиції про купівлю виглядають непристойно.
– Ми не належимо нікому іншому. Ми самі вирішуємо своє майбутнє, – заявив Нільсен.
Втім, і самі американці не в захваті: лише третина опитаних соціологами громадян США підтримують ідею свого президента, причому майже всі вони виступають проти будь-якого силового сценарію «придбання» Гренландії. Навіть у Конгресі США багато сенаторів, включаючи представників Республіканської партії, відкрито називали розмови про силовий варіант «руйнівними для НАТО» та «стратегічно божевільними».
Візит віцепрезидента США Джей Ді Венса (у центрі) на американську військову базу Pituffik Space Base у березні 2025 року в Європі розглядали як провокацію. Фото: JIM WATSON/AFP/AFP via Getty Images
Дорожче за Аляску, але дешевше Луїзіани
Трамп не лише політик, а й бізнесмен, тому варіант із купівлею території також ще розглядається. Точніше, не так території, як її мешканців, як це було не тільки з Аляскою, а й штатом Луїзіана (американці в 1803 році заплатили 15 млн доларів Франції, яка юридично володіла цією територією).
В адміністрації Трампа говорять не лише про купівлю території, а й про виплати жителям Гренландії фінансових стимулів – від 10 тисяч до 100 тисяч доларів кожному, щоб вони підтримали ідею незалежності від Данії та перехід до США.
У Гренландії станом на 2022 рік проживає 56 583 особи, тобто за максимальним «тарифом» США мають заплатити їм 5 млрд 658 млн 300 тис. доларів.
Для порівняння: Аляска коштувала США приблизно 125-150 млн доларів у сучасних цінах, Луїзіана – 300-350 млрд (!) доларів.
Із безкоштовних варіантів приєднання розглядається Compact of Free Association (COFA). Це особливий тип угоди США з незалежними державами (наприклад, з Мікронезією та Палау), яка не робить територію частиною США, але дає американцям широкі повноваження, включаючи оборону та військову присутність.
Щоправда, для цього Гренландії необхідно небагато: провести референдум про незалежність від Данії, а потім уже вступати в угоди або приєднуватися до США, і якщо Данія погодиться. Однак ні бажання проводити референдуми, ні згоди взагалі говорити на цю тему Гренландія поки що не виявляє, та й Данія щось не погоджується.
Спочатку стрілятимуть, а потім ставитимуть запитання
Тому, як заявляє Білий дім, "не виключаються військові опції". Це юридично суперечить міжнародному праву та загрожує НАТО, але коли Трампа зупиняли ці нюанси?
У Європі обурюються (і в США – теж). Скупа на емоції Данія просто сказала, що у разі вторгнення США до Гренландії вона спочатку стрілятиме, а потім ставитиме запитання. Правило є таке, ще 1952 року ухвалене, і ніхто його не скасовував.
Європа пропонує кілька варіантів, наприклад, посилення військової присутності євроальянсу в Арктиці на зло Росії, щоб «заспокоїти» США. Грошовий варіант теж розглядається: Євросоюз готовий виділити Гренландії у 2028 році до 530 млн євро, щоб вона точно не схилялася у бік США. Ну й інші «миротворчі» способи Брюссель також розглядає: поява військових із країн ЄС у Гренландії чи економічні важелі, якщо США почнуть тиснути чи шантажувати.
Україна – козирна карта
Останніми днями з'явилася ще одна козирна карта, яку можуть спробувати розіграти дві сторони протистояння – у цьому випадку США та ЄС. Це – Україна. За інформацією джерел видання Politico, одним із ймовірних сценаріїв є пакетна угода «безпека за безпеку»: Європа отримує тверді запевнення США щодо України, а натомість надає Штатам розширені повноваження в Гренландії.
Співрозмовники видання називають такий сценарій «гіркою пігулкою», яка краще, ніж дратувати президента США, який в люті і болючі санкції може запровадити, і Путіна підтримати в переговорах з Україною.
Поки що ситуація залишається напруженою, але стабільною. США не роблять реальних кроків щодо зміни статусу Гренландії, воліючи «дражнити» Європу гаслами та закликами. Данія зберігає повний суверенітет над островом, а населення Гренландії не бажає збагачуватись американськими грошима. Але тема Гренландії та США у міжнародному порядку закріпилася надовго. Точніше Арктика, яка стала ареною глобального суперництва країн, де головний приз – Гренландія.
Гренландія стала автономною територією у складі Данії 1 травня 1979 після проведеного за рік до цього референдуму. Острів отримав власний парламент (Інатсісартут) та уряд, а також право самостійно керувати внутрішніми справами (освітою, охороною здоров'я, рибальством, соціальною політикою та економікою).
До 1953 року Гренландія юридично вважалася датською колонією. Хоча Данія володіла островом ще з XVIII століття, формально він перебував у колоніальному статусі, а управління здійснювалося через датську адміністрацію та торговельну монополію.
У 1953 році статус Гренландії було змінено: її було офіційно включено до складу Королівства Данії як рівноправну частину держави, нарівні з іншими регіонами. З цього моменту острів перестав вважатися колонією і одержав представництво в датському парламенті (Фолькетингу). Проте фактичної автономії Гренландія, як і раніше, не мала.
У період із 1953 по 1979 рік Гренландія перебувала у статусі інтегрованої території Данії без самоврядування. Саме невдоволення цією моделлю управління стало однією з головних причин референдуму 1978 року.
21 червня 2009 року Закон про самоврядування (Self-Government Act) визнав гренландців окремим народом відповідно до міжнародного права та передав місцевій владі контроль над природними ресурсами, поліцією та судами. Цей закон також закріпив право Гренландії у майбутньому провести референдум щодо повної незалежності від Данії. При цьому питання оборони, зовнішньої політики та громадянства, як і раніше, залишаються у віданні Копенгагена.
