Володимир В’ятрович: Ніхто у світі не має права нав’язувати Україні своє бачення історії
Перепоховання останків лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії з цвинтаря Бонвуа в Люксембурзі на Національному військовому меморіальному кладовищі у Київській області викликало агресивну реакцію у деяких західних партнерів нашої держави – Польщі та Ізраїлю. Там сприймають Андрія Мельника як постать, що співпрацювала з нацистами під час Другої світової війни.
Але чи мають ці країни моральне та етичне право висувати такі звинувачення, про їхні власні подвійні стандарти та про те, як потрібно реагувати на це Києву, журналіст Коротко про дізнавався в українського історика, колишнього голови Українського інституту національної пам’яті, а нині народного депутата Володимира В’ятровича.
Ненормально, коли нам намагаються нав'язати свої погляди на наше минуле
- Чому перепоховання Мельника та його дружини викликало такий ажіотаж?
- Чесно кажучи, у мене це викликає подив. Бо насправді жодних історичних підстав, які давали б підґрунтя для претензій до постаті Мельника, ні в Ізраїлі, ні в Польщі не має бути. Для мене є лише єдине пояснення: на жаль, політики цих країн досі дивляться на українську історію через призму російської пропаганди.
- Чому світ готовий приймати суверенну політику пам'яті від Польщі чи країн Балтії, але коли Україна повертає прах своїх лідерів ХХ століття, то це викликає хвилю обурення?
- Я думаю, що цим країнам потрібно просто звикнути до того, що в Україні теж є своя політика пам'яті. На жаль, в Україні також дуже довгий час, до 2005 року, взагалі ніякої політики пам'яті не було. А ми маємо просто звикнути до того, що у нас є свої погляди на минуле, і ми будемо їх відстоювати.
- Мельника звинувачують у співпраці з нацистами, але й польського маршала Пілсудського Гітлер називав своїм другом, Варшавське гетто охороняла єврейська поліція, яка підпорядковувалася гестапо, Сталін також співпрацював із Гітлером. Але вони у своїх країнах не зрадники, а Мельник – зрадник. Можливо, нам варто у відповідь на такі демарші нагадувати їм про їхню історію співпраці з нацистами?
- Я не вважаю, що є якісь підстави говорити про Мельника як про зрадника. Мельник був людиною, яка боролася за незалежність України, деякий час він вважав, що це можливо за умови співпраці з Німеччиною, але потім він відмовився від цих поглядів, за що був ув’язнений у 1944 році до нацистського концтабору Заксенгаузен.
Тому всі ці звинувачення абсолютно безпідставні, а те, що українцям намагаються нав'язати свої погляди на наше минуле, це лише, напевно, якийсь атавізм минулого. Колись Україну не сприймали як самодостатній суб'єкт у сьогоденні, і тому вважали, що зможуть нав'язати свої погляди на минуле.
Щодо конкретної відповіді полякам та ізраїльтянам, то я не вважаю, що нам треба якось реагувати. Тому що претензії будь-якої країни до поглядів на історію іншої країни є абсолютно безпідставними і деструктивними. Я не вважаю нормальним, що поляки намагаються нав'язати нам свої погляди на минуле, так само було б ненормально, якби українці пробували диктувати полякам, Ізраїлю чи будь-кому іншому свої погляди на їхнє минуле. Елементом суверенітету будь-якої держави є вміння, здатність та впевненість у власних оцінках свого минулого.
- А загалом, чи мають Ізраїль та Польща морально-етичне право звинувачувати українських борців за незалежність України?
- Повторююся, ніхто у світі такого права не має. Ба більше, я впевнений, що зараз, коли Україна знову веде війну за незалежність, ті, хто висувають історичні претензії до неї, - це ті, хто не хоче бачити Україну незалежною сьогодні й у майбутньому.
- Тема ОУН-УПА – це традиційний тригер для Польщі та Ізраїлю. Зараз, коли Україна критично залежить від західної військової та фінансової допомоги, наскільки своєчасно розгортати масштабну репатріацію праху Мельника чи Коновальця?
- Я вважаю, що взагалі ніколи не треба узгоджувати свої погляди на минуле залежно від якихось теперішніх союзів, потреб тощо. Це абсолютно неприпустимо. Елементом суверенітету будь-якої держави є вміння, здатність та впевненість у власних оцінках свого минулого. Це нормально для цього світу, так само має бути нормально для України. Зараз Україна набуває міжнародної суб'єктності світового рівня, це дає нам право доводити всьому світу наше право на трактування власної історії. Особливо тим, хто вважає, що потрібно чимось дорікати нам та нав’язувати свої погляди на наше минуле.
- Могили Симона Петлюри та Степана Бандери в Парижі та Мюнхені регулярно зазнають актів вандалізму. І перенесення їхнього праху в Україну насамперед є питанням фізичної безпеки цих історичних артефактів від російських спецслужб?
- Так, саме через те, що вони стають там об’єктами актів вандалізму, і через те, що там немає вже тих людей чи організацій, які раніше опікувалися цими могилами. Тому це і має взяти на себе Українська Держава.
Україна має абсолютне право повертати останки своїх загиблих героїв
- Чи є ризик того, що через ці перепоховання Україна може зіткнутися з погіршенням відносин із цими країнами, наприклад, нотами протесту та згортанням добросусідських взаємин?
- Ноти вже й так є. Але я щось не пригадую ніякої великої допомоги, яку надавав нам Ізраїль під час цієї війни. А щодо Польщі, то я сподіваюся, що там розуміють: та війна, яку зараз веде Україна проти росіян, зокрема надихаючись прикладом Української повстанської армії, - це війна, яка захищає не лише Україну, а й зокрема Польщу. Невипадково на могилах сучасних українських героїв разом із цими синьо-жовтими прапорами майорять прапори Української повстанської армії.
- Багато хто з тих, кого ми хочемо повернути (наприклад, гетьман Скоропадський чи діячі УНР), виїжджали з України без українського громадянства. Чи має право сучасна Україна,. з погляду міжнародного права, вимагати ексгумації людей, які формально були, наприклад, підданими Німеччини, Австрії чи Польщі?
- Ми маємо абсолютне таке право. Тому що, на жаль, Українська Держава 1917–1921 років минулого століття не встояла в боротьбі за незалежність. Але зараз Україна має повне право патентувати людей, які виборювали незалежність України і які обіймали певні посади у збройних структурах або навіть у тих формах держави, які на той момент існували. У принципі, я впевнений, що жодних труднощів із поверненням останків наших видатних діячів та військових, з дипломатичного погляду, немає і не може бути.
- Як ви вважаєте, загалом перепоховання наших видатних діячів може якось зашкодити нам у світі?
- Якби я так вважав, то я б цього не підтримував. Я переконаний, що це робить нас, навпаки, сильнішими, і це наш обов'язок перед тими тисячами загиблих та померлих, завдяки яким Україна й стала незалежною державою.
