Олег Саакян: Війна в Ірані підвищила значущість України в очах Заходу
Особливості існуючого світопорядку такі, що війна в одній точці планети неминуче впливає та конфлікти в іншій. Яскравий приклад – взаємозв’язок війн в Ірані та Україні, бо і там, і там фактично одні й ті ж учасники: іранські дрони Росія запускає в Україні, а США намагається «врегулювати» конфлікти і в Ірані, і в Україні.
Як війна в Ірані може вплинути на війну в Україні, зокрема на американську та європейську допомогу Києву, чому ці війни пов’язані та які плюси і мінуси від цього для України, журналіст Коротко про дізнавався у політолога Олега Саакяна.
Україна стратегічно виграє від протистояння на Близькому Сході
Політолог Олег Саакян. Фото: ФБ Олег Саакян
- Як війна в Ірані може бути пов’язана з Україною, як одне впливає на інше?
- Тільки через контекст міжнародної безпеки і міжнародної торгівлі. На нас впливає ціна на нафту. В негативному значенні це незначно впливає і на Росію, але в позитивному значенні – це перетікання зброї і, відповідно, створення локальних дефіцитів та підняття ціни на зброю.
Далі, цей зв'язок є, з точки зору деструкції світового порядку, бо ми бачимо, що з ситуацією на Близькому Сході абсолютно не може дати ради ні ООН, ні всі структури, пов'язані з цим. Та й весь світ, який будувався на монополярному орієнтуванні на Сполучені Штати, також нічого не може зробити. Європа не стала брати участь на боці Сполучених Штатів, і навіть країни Перської затоки, знаходячись під постійним вогнем Ірану, тим не менше не поспішають долучатися до Сполучених Штатів і Ізраїлю. Тому взаємозалежність обох воєн тут присутня лише опосередковано через глобальні тренди і процеси прямого перетікання.
- До цих двох воєн так чи інакше причетні Сполучені Штати. Чи змінилось їх ставлення до України з початку війни в Ірані і як саме?
- Ну, перш за все, вони в абсолютно різних ролях дотичні до Ірану та України. У випадку російсько-української війни при адміністрації Трампа це скоріше посередник, який намагається досягнути припинення вогню будь-яким, зокрема, неприйнятним для України чином.
У випадку на Близькому Сході Сполучені Штати є активно атакуючою стороною. Тому зрозуміло, що це абсолютно різні ролі, абсолютно різні моделі погляду і різний спектр інтересу і ступінь причетності.
Говорячи про зміну ставлення до України, то я не думаю, що воно змінилося і що воно залежить від ситуації на Близькому Сході, з точки зору адміністрації Трампа. Зрозуміло, що для міжнародного співтовариства війна на Близькому Сході в контексті ролі і впливу України стала моментом визнання ролі суб'єктності України як донора безпеки, а не тільки отримувача її. Мається на увазі тема технологічних і технічних рішень по протистоянню "шахедам", про які Україна попереджала і пропонувала ще задовго до цієї операції, і, зрештою, до допомоги, за якою вони зараз звертаються.
- Тобто це плюс для України від війни в Ірані?
- Так, безперечно. Якщо говорити про політичні зиски для нас, то стратегічно ми від нинішнього витка протистояння на Близькому Сході виграємо. Адже фіксується, що підтримка України залежить не від хвилинного хайпу, а це серйозний та постійний процес.
Ну от зараз увага Заходу переключилась на Близький Схід. І що, хіба від цього програми підтримки Україні закінчилися чи зменшились? Чи їх переглянули? Знову ж таки - ні. Тому що ми чітко вписані в бюрократичну, політичну, фінансову, економічну безпеку і логіку Заходу. І підтримка України будується не на емоціях, а вже на чіткому розрахунку і на ухвалених програмах і проєктах. Тобто це вже абсолютно раціональне партнерство і підтримка. Як і роль України, яка підвищилася як донора безпеки.
Так само, як і усвідомлення того, що ми знаходимося в глобальній війні, де досвід України є унікальним і важливим для партнерів, бо якраз Іран і вся «коаліція негідників» добре вчаться у Росії.
Україна вже не держава-клієнт, а держава-партнер
- А як Київ може все це повернути собі на користь?
- Користуватися цим як аргументом для посилення співпраці. Наприклад, в нас є дефіцит на ракети PAK-2 і PAK-3 для Patriot, і можемо просити у західних партнерів поставити нам альтернативні засоби ураження для того, щоб вирішувати ту саму задачу.
Відносно дронів і інших технологій з України, ми можемо просити союзників допомоги для створення інфраструктури по їх виробництву, для того, щоб капіталізувати і конвертувати цей український ресурс. Тобто це питання створення цілого циклу інфраструктури взаємодії, співпраці на взаємовигідних умовах та інтеграції з Україною цілої низки зацікавлених сторін.
Врешті-решт, це питання світового порядку і систем колективної безпеки, яке знову актуалізується. Тобто це дає змогу Україні актуалізувати себе в іншій ролі, що ми вже НЕ держава-клієнт, а держава-партнер. У якої також є чому повчитися, до чого дослухатися і є в чому співпрацювати. Іншими словами, ситуація на Близькому Сході підвищує українську суб'єктність.
- Водночас війна в Ірані має очевидні мінуси для України: це відволікання від допомоги Україні, зменшення американських збройних можливостей, які витрачаються на війну в Ірані, та зняття нафтових санкцій з Росії…
- Це, звісно, забирає увагу. Але чи від цього стане менше постачання зброї - ні. Пріоритет підтримки України і цінність української безпеки, з точки зору забезпечення, світової стабільності, також не зменшилися.
Говорячи про зняття санкцій з Росї, то так, частково зняття цих санкцій відбувається. Але чи дасть воно Росії зараз отримати надприбутки? Знову ж таки - ні. Тому що, по-перше, яка з країн зараз на піку зростання ціни на нафту буде скуповувати нафту в великих об'ємах? Ніхто. Всі країни, навпаки, зараз зменшують кількість закупівлі нафту і купують її виключно стільки, скільки це необхідно, щоб підтримати свої запаси. Але ніхто зараз не буде закуповувати її масово. Тож, Росія може отримати трішки більше грошей, але при зменшенні загального об'єму ринку нафти.
По-друге, ні Європа, ні G7, ні Британія - ніхто не збирається знімати санкції. Відповідно, кораблі "тіньового флоту" Росії і надалі можна заарештовувати. А це означає, що зі зростанням загальносвітової ціни будуть зростати і ціни на російську нафту. Інакше її не будуть купувати.
І по-третє, як тільки ситуація завершиться, всі санкції будуть повернуті назад. Це питання тижнів, навіть не місяців. Бо для того, щоб їх відмінити, Трампу необхідно все це протягнути через Конгрес. А цього не вдасться зробити, бо у США проміжкові вибори в Конгрес на носі. Відповідно, ми можемо отримати потім повернення цих санкцій і навіть в більш жорсткому варіанті.
Тим паче, що і світові ринки відреагують на розблокування Ормузької протоки, яке відбудеться протягом тижнів, можливо місяця, різким падінням ціни на нафту. Тобто ніхто не буде зараз, розуміючи, що все це повернеться, не буде переорієнтовуватись на довготривалі закупівлі нафти у Росії. Це просто нереально і нераціонально.
Зараз виходити на переговори з Росією, з погляду американців, - недоречно
- Чи може зростання цін на нафту через Іран побічно прискорити відмову Європи від російської енергії?
- Ні, я не думаю, що це особливо пришвидшить цей процес. Я думаю, що тут все буде відбуватися досить планово. Єдине, що може пришвидшитись, так це повернення до ядерної енергетики, наприклад в Німеччині, і до певної додаткової диверсифікації енергоносіїв. Але, знову ж таки, я не думаю, що це буде настільки стресова ситуація і настільки довготривала, яка критичним чином на це вплине.
- Володимир Зеленський сказав, що перемовини про мир між Україною, США та Росією перенесені на наступний тиждень. Чи означає це, що тема України стала менш пріоритетною для союзників України?
- Безперечно, для Штатів зараз тема переговорів по російсько-українській війні менш пріоритетна, ніж ситуація на Близькому Сході. Бо там немає ніякого навіть проміжного результату.
Тому виходити на переговори з Росією було би, на думку американців, недоречно. Тому наразі переговори дещо переносяться. І це для нас дуже добре, бо для нас що менше імітацій у переговорному процесі, то краще, бо такі переговори не мають ніяких перспектив.
