Політолог Володимир Цибулько - про розлад між монобільшістю та президентом і можливу мобілізацію депутатів
У Верховній Раді спостерігається зниження ефективності взаємодії між президентом і парламентською більшістю. Низка провальних голосувань за урядові ініціативи вказує на внутрішні суперечності всередині фракції «Слуга народу». Справа явно йде до парламентської кризи, якщо ще не дійшла до неї. Про причини втрати керованості монобільшістю, правові аспекти мобілізації депутатів та перспективи формування уряду національної єдності - в інтерв'ю Коротко про розмірковує політолог і ексдепутат Верховної Ради Володимир Цибулько.
Депутати монобільшості не хочуть бути «політичними кріпаками»
Політолог і ексдепутат Верховної Ради Володимир Цибулько. Фото: ФБ Володимир Цибулько
- Чому депутати з монобільшості перестали голосувати за ініціативи президента та уряду, у чому причина конфлікту з президентом?
- Тут є багато причин. Але головна - це ставлення Зеленського до своїх депутатів і до фракції загалом як до «політичних кріпаків». І вони це відчували вже давно. З ними ніхто не підтримував комунікацію, ніхто не враховував їхні інтереси, особливо мажоритарників. У них навіть не було нормальної комунікації з Кабінетом Міністрів. Раніше депутат міг робити запити, а уряд на це реагував, зараз же цього немає.
А тепер їх, по суті, зробили такою безправною групою «кнопкодавів». Друга причина - серед них є ті, хто почав замислюватися про продовження політичної кар'єри, і вони зрозуміли, що у складі «Слуг народу» такої кар'єри їм не побудувати. Тому вони зараз шукають спосіб, як скинути цей вантаж і відповідальність за всі діяння фракції «Слуг народу».
Як приклад: нагадаю, що завдяки зусиллям Банкової останні два роки в соцопитуваннях ставилася «партія Зеленського», а не партія «Слуги народу». Це принижувало депутатів цієї фракції. Вони зрозуміли, що ніхто не розраховує на перспективу їхнього збереження в політиці. І тому принаймні частина з них вирішила уникнути хоча б політичної відповідальності «партії Зеленського», бо їм не хочеться бути крайніми. Депутатам-бунтівникам від «Слуг народу» хочеться більш зрозумілих і гарантованих відносин, а на сьогодні вони зрозуміли, що Банкова їм нічого не гарантує.
- Зараз називають і другу причину бунту: багато «слуг» перебувають під слідством через корупційні підозри, а влада не хоче їх прикривати?
- По-перше, сама влада їх втягнула в протиправні дії, коли роздавала конверти. І ті, хто брав конверти, вони ж не замислювалися і були впевнені, що прикриті з боку Банкової, тому що це сама Банкова організувала їм таке додаткове «харчування». А тепер виявляється, що Банкова перед законом не може їх захистити, і 54 депутати вже під слідством. Але це ж наслідки не лише їхньої діяльності, окремого депутата, це ж колективна діяльність вищого керівництва, яка годувала їх спочатку конвертами, а потім з'ясувалося, що це стало причиною розслідувань і за це треба відповісти.
Погрози мобілізацією виглядають смішними
- А це правда, що близько 50–60 народних депутатів нібито розглядають можливість достроково скласти свої повноваження?
- Я нагадаю, що скласти повноваження близько 15–17 членів фракції «Слуги народу» хотіли ще 2 роки тому. Їх фактично шантажували, тримали в «чорному тілі», і одні депутати втекли за кордон та уникли відповідальності за діяльність фракції, а інші, бідніші, так і залишилися надалі «на прив'язі» у Банкової.
А зараз частина монобільшості погрожує скласти мандати тому, що об'єктивно в інтересах частини депутатського корпусу потрібно перезавантажити парламент і створити коаліцію. Тому що в межах коаліції депутати зі «Слуг народу» отримають і матимуть більше прав, ніж у межах власної монобільшості. І частина депутатів це прекрасно розуміє.
- Тобто дійсно 50–60 депутатів можуть скласти свої повноваження?
- Так, тому що вони ніяк не змогли себе проявити в Раді. Адже депутатська діяльність, якщо чесно ставитися до своїх повноважень, - це робота, коли ти зайнятий 24/7. Це я кажу як ексдепутат парламенту. 24/7 - це коли ти хочеш якоїсь користі своїй країні. Але якщо ти просто пішов у Раду, щоб захистити свої капітали, то це інша лінія поведінки. І, по суті, більшість депутатів, які не мали серйозної кваліфікації, серйозної освіти, вони не змогли нічим проявити себе. Вони брали "під козирок" і виконували волю керівництва, і все. Вони не проявилися ні в чому, і зараз хочуть залишити парламент, тому що в нормальному бізнесі заробляли набагато більше грошей, ніж у депутатському статусі, будучи на «короткому повідку». Тому вони хочуть піти з Ради.
- Президент Зеленський пригрозив непокірним депутатам мобілізацією на фронт. Чи можлива реальна мобілізація депутатів?
- Ці погрози виглядають смішними. По-перше, депутат захищений мандатом, і щоб його мобілізувати, потрібно змінювати законодавство, а законодавство змінюють самі депутати. Коло замкнулося. Зеленський може, звісно, махати кулаками, але він нічого зробити не зможе, оскільки питання мобілізації депутатів перебуває в руках самих депутатів, і вони ніколи за це не проголосують.
Крім того, конфліктуючи з депутатами, Володимир Зеленський ставить під загрозу ухвалення важливих для України законів, наприклад, євроінтеграційних. «Закуситися» з депутатським корпусом означає, що цей пакет євроінтеграційних законів точно зависне. Тобто зневага і чванство щодо депутатів своєї ж фракції з боку Банкової отримує відповідь від депутатів.
Вихід із кризи - створення нової парламентської коаліції
- Як президенту і парламенту потрібно виходити з цієї кризи?
- Є єдиний рецепт, який давно вже відомий. Наприклад, Ізраїль, де в день атаки на країну було створено уряд національної довіри. А оскільки вибори до парламенту зараз в Україні провести не можна, щоб створити новий уряд, то потрібно просто переформатувати Верховну Раду і створити уряд національної єдності.
І у нас є чудовий досвід 2014 року, коли фракція «Партії регіонів» Януковича, розуміючи, що він втягнув їх в абсолютно злочинні дії, вирішила виблагати прощення в українського народу. Вони переформатувалися і увійшли в нову коаліцію, яка обрала Олександра Турчинова головою Верховної Ради. Це дало можливість ухвалювати закони, необхідні на той момент надзвичайного стану. Тобто нам і зараз необхідно переформатувати коаліцію. Пишеться коаліційна програма і коаліційна угода, і створюється сама коаліція.
Тоді коаліція, яка перезавантажує владу у Верховній Раді, обирає нове керівництво комітетів, можливо, навіть переформатує кількість комітетів, можливо, створює пару додаткових комісій. А потім формує уряд національної єдності з умовою, що члени цього уряду не братимуть участі в наступних виборах.
- Але ж «Європейська солідарність» і «Батьківщина» - це опозиція до чинної влади. Чи не перетвориться ця коаліція та уряд з часом на лебедя, рака і щуку, як це вже було не раз в історії нашого парламенту?
- Ні, тому що коли виписується коаліційна програма, вона має виконуватися. Тобто, якщо якісь основоположні елементи програми не підтримує фракція, вона просто не входить до коаліції. Спочатку виписується коаліційна рамка - параметри, за які коаліція не вийде. Наприклад, перший пункт - євроінтеграція, другий - членство в НАТО, третій - зміцнення обороноздатності, четвертий - військово-промисловий комплекс і так далі.
А тут першим пунктом коаліційної угоди має бути повернення конституційної влади в Україну. Тому що влада в Україні гіперконцентрована в одних руках, що суперечить Конституції країни. Україна, нагадаю, парламентсько-президентська республіка, а станом на зараз система влади Зеленського іронічно називається «офісно-президентською». Але політологічно - це гіперпрезидентська республіка, і це потрібно змінити.
