Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук розповів, звідки з’явився термін "доброзвичайність", який зустрічається у новому Цивільному кодексі України. Про це він повідомив на своїй Facebook-сторінці, розвінчуючи міфи навколо законопроєкту №15150.
- Термін «доброзвичайність» — це термін, яким ми іменуємо загальноєвропейський стандарт (boni mores), що давно міститься в цивільному законодавстві країн ЄС, зокрема Німеччини, Франції, Нідерландів тощо. Цим питомо українським словом, підібраним фаховою філологічною групою, ми просто замінюємо застарілий пострадянський штамп «моральні засади суспільства», який історично походить ще від радянського формулювання про «моральні принципи будівничого комунізму», - заявив Стефанчук.
Стефанчук додав, що запровадження цього терміну пов’язане з потребою відмови від застарілої пострадянської юридичної термінології. Опрацювання термінології здійснює спеціальна філологічна група, яка працює в межах робочої групи з оновлення цивільного законодавства. Очолює цю групу правник Сергій Головатий, який і запропонував нове слово, утворивши його шляхом поєднання основ "добро" і "звичай".
На думку спікера, введення "доброзвичайності" сприятиме гармонізації українського права з європейськими стандартами при збереженні національної мовної ідентичності.
Стефанчук також звернув увагу на критику цього поняття з боку окремих фахівців, назвавши її необґрунтованою. За його словами, критикувати юридичний термін із коренем "добро" через нібито його нечіткість і суб’єктивність є вкрай небезпечним підходом. Адже, наприклад, споріднене поняття "доброчесність" є базовим для всього сучасного антикорупційного законодавства України.
Він також провів паралель із поняттям "доброчесність", яке є ключовим у системі антикорупційних норм, а також із термінами "добросовісність" і "добропорядність", що широко застосовуються в судовій практиці.
Стефанчук закликав експертне середовище подавати конструктивні пропозиції замість критики самого нового терміна.
Законопроєкт наразі готується до другого читання.