• Головна
• Спорт

Фото: UEFA.com

Збірна України з футболу лише раз у своїй історії кваліфікувалася у фінальну частину чемпіонатів світу, які проходять раз на чотири роки.

Сталося це у 2006 році, коли національною командою керував Олег Блохін, який голослівно пообіцяв вивести збірну на чемпіонат світу з першого місця в групі та дотримав слова.

У фінальній частині німецького мундіалю «жовто-сині» за невиразної гри дійшли до чвертьфіналу і потрапили до вісімки найкращих. Як і минулого літа за Андрія Шевченка, лише на континентальній першості.

Шевченка у збірній вже немає (напередодні він очолив скромний італійський «Дженоа» з міста купців Генуї), Блохін давно не тренує, але їхня справа живе. У середині серпня збірну після відходу Шевченка екстрено прийняв наставник чемпіонів світу серед молоді Олександр Петраков.

Обіцяти вивести команду на катарський мундіаль не став. Усвідомлював складність становища, в яке його поставив Андрій Шевченко, який не досяг жодної перемоги на старті відбору до ЧС-2022.

Вперше в рамках цього турніру збірна перемогла тільки за Петракова, здобувши надважливу перемогу в Гельсінкі над фінами 2:1. Без неї заключний матч у Зениці мав би протокольний характер. А так ми ще у темі.

Але, як не дивно, не маючи жодної поразки, жодного разу не програвши чинним чемпіонам світу французам, збірна України може навіть не посісти друге місце. Ось такі хитросплетіння долі і результат компромісних результатів. Шість із семи матчів у цьому відборі «жовто-сині» завершили внічию, причому п'ять із них з рахунком 1:1. До речі, Україна забиває у кожному матчі, на відміну від фінальної стадії Євро-2020, де у двох із п'яти ігор команда Шевченка не забивала.

Вірити в себе та...Францію

Отже, що ми маємо безпосередньо перед Боснією. По-перше, ми заручники ситуації, як і на Євро-2020, де лише за дикого везіння (дякуючи шведам та данцям) ми вийшли з групи з третього місця. Перед очною сутичкою з Боснією ми отримали дуже неприємний для нас результат поєдинку Боснія-Фінляндія. Фіни, у меншості та у гостях перемогли наших майбутніх суперників з рахунком 3-1. І це ще не все. Поєдинок Франція – Казахстан завершився розгромом 8:0. І на тлі класичного «побиття немовлят» абсолютно незрозуміло, як Україна взяла в іграх із казахами лише два очки. Здобувши наші в тих матчах дві перемоги, може і не варто було б запасатися перед грою з Боснією валідолом. А так... Тепер не тільки треба вірити в наших, а й сподіватися на Францію, яка без будь-якої мотивації (квиток на ЧС вже завойований) зустрінеться з фінами, які спіймали кураж і готові до боротьби за друге місце в групі.

І це знову про залежність від інших збірних. Чи може вистачить сподіватися на допомогу інших? Потрібна лише перемога! Можливо, це на краще. Ідемо в all-in – все або нічого. Петраков не думатиме про паралельний поєдинок у Франції. У такому разі відступати нема куди. Грати без обережності та оглядки. У цьому і краса таких ігор, і крутість олімпійської системи – ігор на виліт.

У плей-офф суперник може бути ще серйознішим

Друге місце у групі - це ще не вирішення поставленого завдання. Україна лише гарантує собі місце у плей-офф, і для кваліфікації на ЧС-2022 потрібно буде ще подолати одного міцного суперника у стикових іграх. А ось вони нам даються дуже тяжко. Лише раз у своїй історії Україна успішно подолала стик, обігравши Словенію у 2015-му та вийшовши на Євро-2016. В інших п'яти випадках ми зазнавали краху - поступалися Словенії, Хорватії, Німеччині, Греції та Франції.

На сьогоднішній день складно зорієнтуватися, хто може бути потенційним суперником України у плей-офф. Серед найгірших варіантів – Португалія, Іспанія, Італія, Нідерланди та Хорватія. Все це топзбірні, які можуть не пробитися на ЧС з першого місця. Але не бігтимемо попереду паровоза. Перша зупинка – Боснія.

В ТЕМУ

Гармаш повернувся до збірної через 4 роки

Варто відзначити повернення цілої низки виконавців. Олександр Зінченко та Тарас Качараба відновилися після травм, а Руслан Маліновський, Віктор Коваленко та Денис Гармаш привернули увагу тренерського штабу виступами у своїх клубах.

Цікаво, що 31-річний Денис Гармаш востаннє виходив на поле у футболці національної команди 9 жовтня 2017 року на НСК «Олімпійський» у кваліфікаційному матчі чемпіонату світу проти Хорватії (0:2).

ДО РЕЧІ

Склад збірної України

Воротарі: Андрій Пятов («Шахтар», Донецьк), Георгій Бущан («Динамо», Київ), Дмитро Різник («Ворскла», Полтава).

Захисники: Олександр Караваєв, Віталій Міколенко, Ілля Забарний, Олександр Тимчик (усі – «Динамо», Київ), Микола Матвієнко, Сергій Кривцов (обидва – «Шахтар», Донецьк), Едуард Соболь («Брюгге», Бельгія), Тарас Качараба ("Славія", Чехія).

Півзахисники: Андрій Ярмоленко («Вест Хем», Англія), Тарас Степаненко («Шахтар», Донецьк), Сергій Сидорчук, Віктор Циганков, Микола Шапаренко, Віталій Буяльський (всі – «Динамо», Київ), Олександр Зінченко («Манчестер Сіті» », Англія), Руслан Маліновський («Аталанта», Італія), Олександр Зубков («Ференцварош», Угорщина), Віктор Коваленко («Спеція», Італія).

Нападники: Роман Яремчук («Бенфіка», Португалія), Артем Довбик (СК «Дніпро-1»), Данило Сікан («Шахтар», Донецьк), Денис Гармаш («Динамо», Київ).