Анастасія Рибачок: Поки я була в декреті, Люда Лузан підтримувала мене як ніхто
Українська каноїстка Анастасія Рибачок тріумфально повернулася у великі перегони після другої декретної відпустки, здобувши два "золота" на ЧЄ в Португалії у парі з Людмилою Лузан. Про перемогу на олімпійській дистанції, неоціненну підтримку чоловіка-тренера та мрії про "золото" Лос-Анджелеса і повернення до рідного Херсона спортсменка відверто розповіла журналісту Коротко про.
Пишаюся, що двічі на нашу честь лунав Гімн України і його слухали «нейтральні»
– Анастасіє, чемпіонат Європи склався для вас чудово – ваш дует із Людмилою Лузан узяв «золото» в каное-двійці на 200 та 500 метрах. Як вам такий результат?
– Результатом дуже задоволена. Перша золота медаль на Європі на 200 м у "двійці"! Дякую напарниці за роботу!
– Яка з двох перемог принесла вам більше емоцій?
– Більше емоцій, звісно, від олімпійської дистанції на 500 м. Вона важлива для нас, плюс іде рейтингова система. Це основа – олімпійські дистанції.
– Що ви відчули, коли вперше за тривалий час знову піднялися на найвищу сходинку п'єдесталу?
– Відчула гордість, коли лунає гімн. І, звичайно, задоволення від виконаної роботи. Дуже рада повернутися після декрету на найвищу сходинку п'єдесталу. Востаннє виступали у Європі 2022 року перед першим декретом. Дуже багато часу минуло.
На п'єдесталі після перемоги у перегонах на 500 метрів. Фото: інстаграм Анастасія Рибачок
– Кому присвячуєте ці дві золоті медалі?
– Присвячую своїм діткам. Якраз кожному по медалі, хоча насправді вони - моя найбільша нагорода в житті.
– Чим ці дві золоті медалі ЧЄ для вас особливі? Що вони означають?
– Вони демонструють рівень і злагодженість нашого екіпажу. Я дуже рада, що після декрету за такий короткий термін нам вдалося це зробити. Я пишаюся, що двічі на нашу честь лунав Гімн України і його чули "нейтральні" атлети.
Після материнства смак перемог відчувається ще яскравіше
– Уже вдруге в кар'єрі ви повертаєтеся до виступів після декретної відпустки. Наскільки складно цього разу було увійти в режим, вийти на потрібний рівень форми та знайти свій темп?
– Чесно кажучи, зараз було легше, бо я вже знаю, як організм реагує після пологів на навантаження. Плюс я працювала зі своїм чоловіком (Андрій Рибачок – чемпіон світу з веслування та особистий тренер Анастасії) у комфортній зоні та умовах. Ми починали готуватися до сезону дуже розслаблено, оскільки розуміли, що найважливіше - це моє відновлення після пологів. Якою була моя форма, я не знала - вирішили, що будемо бачити по Кубку України.
– Як часто під час вагітності або вже після пологів думали про те, що «я обов'язково повернуся і знову боротимуся за медалі»?
– Під час першого декрету я була налаштована, що вже не повернуся. Але чоловік і тренер, який працював зі мною до Парижа, повірили в мене і підтримали у поверненні. А вже під час другого декрету я знала, що 100% повернуся. Зі мною на зв'язку весь рік була Людмила Лузан, вона мене підтримувала і так само налаштовувала на повернення.
– Як ви поєднуєте зараз спорт і материнство? Як це – бути мамою двох маленьких дітей і водночас топспортсменкою, яка бореться за медалі рівня ЧЄ та ЧС?
– Поєднувати складно в тому плані, що коли я їду на змагання, то дуже за ними (дітьми. – Авт.) сумую. Завдяки тренерам є можливість, щоб діти були зі мною на зборах, але я все одно розумію, що часу, який я проводжу на тренуваннях, дітям не вистачає. Дякую своїй мамі та мамі чоловіка, що допомагають максимально з дітками.
Чоловік Андрій - чемпіон світу з веслування та особистий тренер Анастасії. Фото: інстаграм Анастасія Рибачок
– Наскільки допомагає вам зараз досвід вашої першої декретної відпустки та материнства?
– Складно починати все спочатку. Піднімати свою фізичну форму тощо. Але діти - це моє життя, і зараз розумію, що без них дуже важко. Проте я працюю і хочу довести всім, що не треба боятися присвячувати себе сім'ї, усе можна поєднати.
– Як материнство вплинуло на вас як на спортсменку? Можливо, змінилося ставлення до спорту в чомусь?
– До появи сім'ї я жила зборами, змаганнями, тренуваннями. Я головою була на 100% там. А зараз найголовніше - це родина. І приходячи з тренування, я максимально перемикаюся і повністю розчиняюся в дітях та чоловікові.
– Що можете сказати спортсменкам, які переживають, що материнство може поставити хрест на кар'єрі?
– Материнство можна поєднувати з роботою та досягненнями. Головне - бажання і розуміння, для кого ти це робиш, не треба цього боятися. Навпаки, смак перемог відчувається ще яскравіше.
– Як ваша родина переживала за вас під час виступів на ЧЄ? Дивилися трансляції?
– Чоловік завжди поруч, він моя підтримка і опора. Батьки дуже хвилюються за мене, особливо тато (усміхається. – Авт.), він у мене дуже емоційний і кожній моїй перемозі радіє як ніхто.
– Які завдання ставите перед собою на майбутнє?
– На цей сезон, звісно, олімпійський рейтинг. А на цикл, звичайно, Олімпіада і, зрештою, якщо все піде за планом, то сподіваємося на "золото".
– Як змінилася взаємодія у вашій парі з Людмилою після повернення?
– Якщо чесно, після другого декрету з'явилися деякі неприємні чутки щодо мого повернення в олімпійську двійку. Допомогло те, що Людмила мене підтримувала як ніхто. За що я їй дуже вдячна. І насамперед ми розуміємо, що підтримка - це дійсно важливо в будь-який момент. Я поважаю Люду як спортсменку і як людину. І ми справді розуміємо, що злагоджена робота та взаєморозуміння можуть привести до найвищого результату.
– У чому секрет успіху вашої "двійки"?
– Секрету немає. Ми працюємо на результат, якого хочемо обидві. Треба нарешті виконати всю роботу і здобути те, заради чого працюємо.
Наші дівчата обходять суперниць мінімум на пів корпусу. Фото: інстаграм Анастасія Рибачок
Мотивують діти, чоловік і золота медаль Олімпіади
– Чи є речі, які раніше здавалися проблемою, а після народження дітей перестали хвилювати взагалі?
– Якщо брати до прикладу спорт: який результат я покажу далі, я не знаю. Але хвилювання вже менше, тому що найбільша цінність - це діти та сім'я.
– Який ваш ідеальний день, коли немає тренувань і змагань?
– Ооо, це прокинутися, нікуди не поспішати. Поснідати разом усією родиною і максимально приділити час дітям та чоловікові. Таких днів без тренувань і змагань дуже мало. Зараз мій старший син у бабусі в Болгарії. Дуже сумую, вони для мене як ковток свіжого повітря.
– Чи бувають моменти, коли хочеться бути просто мамою, а не топспортсменкою?
– Звичайно, особливо коли я їду на змагання, а у дітей істерики, коли бачать мене по телефону. У такий момент хочеться кинути все і їхати до них.
– Що вас надихає і мотивує так старанно працювати сьогодні?
– Діти, чоловік (усміхається. – Авт.) і золота медаль Олімпіади. Я вважаю, що це незавершена робота. Ми з Людмилою можемо це зробити, і це неабияк мотивує.
– Ви максималістка у житті?
– 50 на 50.
– Які риси характеру сформував у вас спорт?
– Впертість, цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість.
– Якби не спорт, то ким би ви були? Що вам до вподоби у житті?
– Якби не пішла у спорт, то пішла б, як хотів тато, в медицину. А якщо говорити про бажання, то хотіла б бути журналісткою.
– Про що мрієте зараз?
– Про мирне небо над Україною. Повернення додому в Херсон, звісно. І про максимальний результат у моїй кар'єрі.
