Ультрамарафонець Андрій Ткачук: Прийшов до ТЦК за тиждень до 24 лютого 2022 року
Українець Андрій Ткачук із псевдонімом «Бродяга» став чемпіоном світу з добового бігу. У французькому місті Альбі він переміг у ультрамарафоні, випередивши найближчого опонента, норвежця Йо Інге Норума, на 9 кілометрів! За 24 години Андрій подолав 294,062 км.
І це неймовірне досягнення. Його життєва історія гідна зйомок кіно – він встановлює рекорди попри перенесену серйозну хворобу серця, яка, здавалося б, точно ставить хрест на кар'єрі. А ще «Бродяга» воював на передовій, що здоров'я теж не додало. Про мотивацію, цілі та про своє бачення сьогодення Андрій розповів журналісту Коротко про.
На фініш прийшов пішки, не переймаючись за результат у кілометрах
- Ви чемпіон світу з добового бігу. Що означає для вас це досягнення?
-Здійснення однієї з мрій.
- Як вам далося проходження дистанції? В які моменти було найважче? Як часто мозок говорив «зупинись, досить»? Що допомагало знайти в собі сили, щоб бігти далі?
- Такі старти завжди бувають складними, і цей не став винятком. Перша «криза» настала досить швидко - вже на третій годині бігу. Далі додався вплив досить високої температури, як для нашого клімату в середині жовтня, а саме: +24 у тіні. Потрібно було терпіти, доки сонце не сховається на ніч. Іноді турбували мозолі на ногах. Але загалом вдавалося досить непогано долати дистанцію.
Коли мозок «втомлюється», його можна розворушити кофеїном або іншими спортивними енергетиками, періодично лив на голову 0,5 л холодної води. Але після 20-ї години старту уже втомився досить сильно, і я почав боротися з бажанням поспати. Кофеїн на той час не допомагав, найближчий суперник був досить далеко, і десь із 22:20 від початку старту мені захотілося піти пішки. І я пішов. Після того ще спробував перейти на біг, але ноги були категорично проти цієї опції. Так до самого фінішу вже йшов, особливо не переймаючись за результат у кілометрах.
- Забіг довжиною у 24 години – це більш психологічне випробування чи фізичне?
- Це баланс між фізичною та психологічною готовністю рухатися 24 години у тому темпі, який тебе влаштовує.
- Що відчувало ваше тіло і психіка після 24 годин бігу? Які це відчуття?
- Що справу зроблено і перемогу здобуто. Уболівальники та члени інших збірних підтримували протягом усього забігу, і наприкінці мене теж вітали - відчуття в той момент, звісно, були класними.
Перший на п'єдесталі - Андрій, друге місце у норвежця, який програв українцю 9 кілометрів. Фото: instagram.com/brodiahaandrii
Подобається заглядати за межу власних можливостей
- Все своє життя ви бігаєте приголомшливі дистанції. Що вам дає біг? Що це за відчуття?
- Мені подобається бігати. Подобається відчувати, як тіло рухається у просторі за допомогою бігу. Подобається заглядати за межу власних можливостей... І подобається перемагати.
- Ви поставили безліч рекордів, але який для вас головний?
- Думаю, його ще поки немає.
- Все своє життя ви мали проблеми із серцем. І при цьому стали легендою в бігу на довгі дистанції. Як вам це вдалося? Ви об'єднали речі, які, здавалося б, об'єднати неможливо. Чи вважаєте, що ви та людина, яка довела, що неможливе теж можливе?
- Якраз наявність тієї проблеми саме й підштовхнула мене до довгих дисциплін на витривалість, де результат особливо сильно не залежить від секунд чи хвилин, які ти витрачав на стабілізацію свого пульсу. Весь цей час я просто ходив по «тонкій кризі» і балансував між спортом та здоров'ям. Переконаний, що таке робити досить небезпечно для життя будь-якої людини, тому точно б не порадив комусь це повторювати.
Чемпіони світу-2025 з добового бігу - британка Сара Вебстер та Андрій Ткачук. Фото: sport.ua
Війна навчила насолоджуватися життям
- Як спорт допомагав вам в адаптації до армійських навантажень?
- На початку служби моєї спортивної форми цілком вистачало для повсякденних військових буднів. Але з кожним місяцем вона втрачалася. Участь в ультрамарафонах ще й дуже підготувала психологічно до труднощів на фронті.
- Біг як елемент психологічної реабілітації після побаченого на війні - наскільки це хороший інструмент? Чув, що багатьом він справді допомагає переживати важкі моменти в житті та на службі.
- І біг, і будь-яка інша активність, що допоможе відволіктися від пережитого на війні, має право на існування як елемент психологічної реабілітації. Тут уже лише справа смаку та особистих уподобань, бо комусь більше подобається плавання, комусь велосипед, інші знаходять спокій у створенні чогось власними руками тощо.
- Ви приєдналися до армії в один із найстрашніших моментів цієї війни, коли ворог був уже під Києвом. Що ви тоді відчували, коли приймали для себе таке рішення?
- Того, що буде нова і серйозніша активність на сході, я чекав ще з осені 2016-го. Наприкінці 2021-го та на початку 2022-го це вже стало очевидно, тому я не зареєструвався на жоден старт у 2022 році. І ще за тиждень до 24 лютого прийшов до свого ТЦК, щоб дізнатися, чи візьмуть мене цього разу до армії, якщо щось почнеться, чи знову відмовлять, як у 2014-му... Масштаб вторгнення у лютому 2022-го просто в рази перевершив мої очікування - це й була головна несподіванка.
- Як служба в армії змінила вас?
- Ні, не бачу в собі жодних змін, які були б пов'язані зі службою в армії. Хіба що в цей період нарешті в мене була діагностована моя вроджена проблема із серцем та успішно прооперована й ліквідована. Це дало мені можливість більш вільно та розкуто бігати. Можливо, почав більше насолоджуватися життям і помічати якісь приємні дрібниці навколо, що пов'язано з військовим досвідом, коли твоє життя може закінчитися будь-якої миті.
- Що мотивувало не здаватися у ті часи, коли ви були у ЗСУ?
- Потрібно ж було виконувати поставлені перед нами завдання. На щастя, у мене постійно так складалося, що в якихось надзвичайних чи критичних ситуаціях я не опинявся. Тому не можу сказати, як би все було за тих чи інших обставин.
- Ви людина, яка захоплюється історією. А отже, і знає чимало... Що, на ваш погляд, буде важливим для нашої країни, коли війна закінчиться?
- Найважливішим буде нарешті обрати по-справжньому українську та патріотичну законодавчу і виконавчу владу. Якій доля країни буде справді важлива, а не чергових «заробітчан» на п'ять наступних років.
- Про що мрієте зараз?
- Якщо йдеться про особисту мрію, а не колективну (а вона у всіх українців зараз одна), то тоді про те, щоб оновити світовий рекорд у бігу на 24 години.
На чемпіонаті перемозі Андрія (з бородою у центрі) раділа вся збірна України. Фото: instagram.com/brodiahaandrii
Непросте питання
- Як людина, яка пройшла службу в армії, як би ви охарактеризували нинішній стан нашого суспільства?
- Найбільшою проблемою нашого суспільства є тотальне лицемірство, яке полягає, з одного боку, у поширенні відео, що дискредитують мобілізацію, з одночасним «дякую нашим захисникам». Цими протиріччями вміло маніпулює ворог, тоді як реальні захисники не вічні та вимагають постійної заміни.
У країні достатньо мобілізаційного ресурсу для справедливої ротації: наприклад, можна було б мобілізувати нову хвилю у 2023 році, якісно навчити хлопців, щоб замінити у 2024-му тих, хто воює з 2022-го. І так по колу з наступними хвилями.
Те, що це не було зроблено тоді, це виключно питання відсутності політичної волі нашого політичного керівництва та постійне загравання з виборцями. «Купання у теплій ванні» електорату безглуздими заявами зразка 2022-2023 років: «війна закінчиться через 2-3 тижні», «ракет у москалів ще на 2-3 масованих удари», «економіка росії впаде через 2-3 місяці», «кава та вино у Криму». І цивільні думали, що немає сенсу йти до армії, коли все ось-ось закінчиться.
Небажання приводити мобілізаційне законодавство до тями, щоб не втратити рейтинги. Постійні корупційні скандали, з відсутністю реального та суворого покарання для корупціонерів. Постійні ІПСО кремля, які чітко грають на цих темах та емоціях більшої частини суспільства, яка не здатна відрізнити фейк, згенерований ШІ, від реального відео чи фото... Якщо коротко, то я це бачу так.
В армію спортсмен пішов добровольцем напередодні повномасштабного вторгнення. Фото: instagram.com/brodiahaandrii
