21 листопада
Завантажити ще

Дресирувальник Веніамін Ігумнов: В нас у цирку перший тост - завжди за Нікуліна

Дресирувальник Веніамін Ігумнов: В нас у цирку перший тост - завжди за Нікуліна
Фото: Кадр із фільму «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шуріка

Юрія Нікуліна називали людиною, яка генерує сміх. Кожен його вихід на манеж завжди супроводжувався бурею емоцій у глядачів. А фільми за його участю – « Діамантова рука », «Кавказька бранка», «До мене, Мухтаре!» і до цього дня всенародно улюблені.

«Все залишилося, як за нього»

Співробітники цирку Нікуліна на Кольоровому бульварі досі кажуть: «Ми живемо в змозі, що він тут просто вийшов».

– Ми і зараз все про Юрія Володимировича говоримо «дід», – розповів дресирувальник Веніамін Ігумнов. - У нас традиція, коли банкет чи якісь посиденьки, перша чарка – «за Нікуліна». І завжди цокаючись (а не як звичайно за покійника, не цокаючись). Тобто вийшов просто чоловік із цирку, і ми чекаємо, коли він повернеться. Секретар його Надія Миколаївна й досі працює. Вона вранці приходить, двері в його кабінет відчиняє і залишає відчиненими, як було за Нікуліна. У гримерці висять його костюми, у кабінеті на столі – ручка, якою він писав, його улюблений телефон.

- Юрій Володимирович був швидким на вигадку, - згадує дресирувальник мавп Азіз Аскарян. - Прийшла йому якось ідея взяти мене з найконтактнішим шимпанзе Міккі в один високий кабінет до начальства для вирішення питання ремонту цирку. Заходимо, і Міккі дружелюбно тисне руку важливому начальству. Той розсміявся, і всі питання швидко вирішилися.

Названий син

Мало хто знає, що у цирку особливим улюбленцем Юрія Нікуліна був його заступник Михайло Сєдов. Починав Михайло в 70-х рядовим стажером у касі, але здався Нікулінові таким розумним, що він його піднімав кар'єрними сходами і в результаті зробив своїм першим заступником і комерційним директором, практично правою рукою.

– Мишко організовував закордонні гастролі, відповідав за фінансову частину. У нього склалися особисті близькі стосунки з Нікуліним. Мишко вважав його батьком, – каже режисер Анатолій Демидов. - Розповім випадок. Мені довелося 1991 року від приватної фірми організовувати гастролі циркових артистів у Польщі. Допомагав їх набрати Михайло Сєдов. А під фінал гастролей виникла серйозна проблема: пан Андерс – власник польського шапіто – гроші платив справно та вчасно, але, як виявилося, виторг для польського банку показував мінімальний, щоб не сплачувати великих податків. Тобто нам треба було вивезти живі зароблені гроші, які перевищують дозволені законом суми контрабандою. Повертатися ми мали поїздом. Що робити? «У тебе ж хижаки – рисі та Мауглі (це була кличка асистента дресирувальників – він любив рисів, доглядав їх, годував з рук). Дай їм окреме купе, і нехай Мауглі перед кордоном випустить їх із кліток. Гроші нехай сховають у клітках. Не хвилюйся - цей варіант перевірений, все вийде! - порадив мені Сєдов.

Під'їжджаємо до кордону. Три рослі поляки-митники перевірили всі купе з артистами і дісталися закритого купе з тваринами. «Шо, пане, чому закрито? Відкривайте швидко», – звернулися до мене, я їх супроводжував. "Ми відкриємо, але там тільки дикі тварини і одна дика людина", - сказав я і умовним стукотом сповістив Мауглі. Двері відчинилися і три страшні котячі морди, бурчачи, витріщилися на митників. З купе пахло сморідом котячої сечі, рисі агресивно стали підніматися. Митники, задкуючи спинами, покинули вагон. А я гаряче подякував заповзятливому Мишу Сєдову за допомогу.

За словами близьких, цирк для Нікуліна завжди був на першому місці. А кіно – лише на другому.

За словами близьких, цирк для Нікуліна завжди був на першому місці. А кіно – лише на другому.

Вбивство так і не розкрили

Можливо, цей азарт і здатність вирулити з будь-якої скрутної ситуації і виділив Нікулін. Навіть бачив у Сєдові наступника, але... всі плани обірвалися відразу. 18 серпня 1993 року 39-річного Михайла було вбито в під'їзді свого будинку в Лиховому провулку. Він виходив зі своєї квартири до ліфта, коли пролунав перший постріл. Потім – другий, потім – контрольний. Викликали швидку. Нікулін першим приїхав до свого пораненого заму до лікарні. Рани виявилися смертельними. Через добу Сєдов помер.

Цей випадок не стали виносити на широке публічне обговорення – не хотіли скандалу.

- Вбивство Михайла Сєдова було трагедією не лише для Юрія Володимировича, а й для всього цирку, - каже колишній акробат, артист цирку Ігор Петрухін. - Директора цирку Нікуліна вбито на порозі свого будинку. Вчинено незрозуміло: хто, за що, як? Злочин так і залишився нерозкритим. Напевно, там якась комерційна тема була.

Убивство Михайла Сєдова було трагедією не тільки для Юрія Володимировича, але й для всього цирку

- Я чув історію заступника Нікуліна, - розповів актор Олександр Панкратов-Чорний. - Тоді ж були лихі 90-ті, коли «накатували» і на Театр Радянської армії: бандюки вимагали відкатів. І на цирк, який приносив прибуток...

Нікуліна як людину радянської формації все вважали атеїстом. Але тут навіть він дав дозвіл на те, щоб у цирк запросили батюшку, який усе освятив.

Відмовився зіграти Дєточкіна

Нікулін мав цілий список незіграних ролей. Леонід Гайдай пробував його у свої «12 стільців» на головну роль Кіси Вороб'янінова. Але проба виявилася невдалою, і він отримав епізодичну роль двірника Тихона. Після успіху «Діамантової руки» режисер задумав зняти комедію «Іван Васильович змінює професію». Сценарій він писав під дует Нікулін – Миронов, яким прочив зіграти Буншу та Милославського. Але Юрій Володимирович сам відмовився грати – вирішив, що фільм за мотивами Булгакова все одно покладуть на полицю, витрачати рік на зйомки не схотів.

Знаю, що йому було прикро, коли він не зміг знятися у фільмі, сценарій якого писався під нього

Георгій Данелія планував знімати Нікуліна у своєму фільмі «33», але артист не зміг вгамувати гастрольний графік у цирку, і роль отримав Євген Леонов. Сергій Бондарчук пробував клоуна на роль штабс-капітана Тушина у фільмі "Війна та мир", але той знову не зміг зніматися.

Артисту доводилося розриватися між цирком та кіно. Як згадував Ельдар Рязанов, саме Нікулін мав зніматися у нього у фільмі «Бережись автомобіля!». Головну роль писали під нього. Та й сюжет картини підказав Нікулін, який розповів історію про автомобільний злодія, який викрадає машини у спекулянтів і перераховує виручені гроші дитячим будинкам.

– Знаю, що йому було прикро, коли він не зміг знятися у фільмі, сценарій якого писався під нього, – розповів онук артиста Юрій Нікулін. - Спеціально для цієї картини найняли каскадера, який вчив діда керувати автомобілем. Під шумок і бабуся Тетяна Миколаївна застрибнула в цю саму машину і теж навчилася. Він готувався до ролі, все було піддане під нього. Але трапилися гастролі до Японії, і «Союздержцирк» його не відпустив. Так, був кіноконтракт, але хоч би що він пообіцяв Ельдару Рязанову, а його основний вид діяльності - цирк. І якщо в цирку він неодмінно потрібний, то кіно зачекає.

У результаті роль Деточкіна зіграв Інокентій Смоктуновський.

А БУВ ЩЕ ВИПАДКОВ

[h5_tt class="orange_h5_title" text="Роман із Гурченком]]

Режисер фільму «20 днів без війни» Олексій Герман на зйомках підготував Нікуліна завести роман із Людмилою Гурченко, щоб достовірніше зіграти любовну сцену. Але той пояснив, що вірний дружині. Герман згадував: «Гурченко мав багато своїх «штампів». Я зрозумів, що її треба сердити. Навмисно міг їй сказати щось неприємне - наприклад, що вона сьогодні не має значення. Люся виходила з себе. Мене люто ненавиділа. При цьому у своїй образі шукала порятунку у Нікуліна, свого партнера. Ненависть до мене їй треба було компенсувати ніжністю до Нікуліна, до якого вона починала тягтися, - так на екрані з'являвся другий план...

Якось знімали та жили у знімальному поїзді, що стояв на коліях. Був вагон-ресторан, де ми їли. Я приходжу поїсти, а там висить великий портрет Сталіна. Я директору і говорю: «Сталіна прибери». Наступного ранку Нікулін приходить на сніданок і каже: «При Сталіні годували краще».

З Людмилою Гурченком у фільмі «20 днів без війни». Фото: Кадр із фільму»Двадцять днів без війни», 1976 р.

З Людмилою Гурченком у фільмі «20 днів без війни». Фото: Кадр із фільму»Двадцять днів без війни», 1976 р.

Новини по темі: Кіно Цирк Юрій Нікулін