Лосі, що бігають на Почайній, або лисиці з лисенятами у дворах Троєщини, які без жодної сором'язливості гріються на припаркованих автомобілях, – для Києва це ще дивина, але аж ніяк не новинка. Втім, як і в інших українських містах.
Чому мешканців лісу все частіше можна зустріти на міських вулицях і чим це загрожує - читачам Коротко про розповів еколог, вчений, автор наукових праць Андрій Сагайдак.
Дикі жителі природи наносять візити не лише до киян – вони наближаються до людей і в інших міст. Наприклад, як розповідає Андрій Сагайдак, на березі Десни на Чернігівщині лисиці часто з'являються у місцях відпочинку.
– Коли ми з друзями смажили курку на березі, довкола нас теж кружляла лисиця, – ділиться Андрій Сагайдак. – Вони приходять туди, де є зони барбекю, де смажать шашлики, харчуються вони і на смітниках. Звичайно, їм так простіше, ніж ганятися за мишами у лісі.
Дикі тварини перестали боятися людей. У воєнний час у лісах заборонено відстріл тварин - ось у них, як пояснює вчений, і почав пропадати страх перед людиною.
- Американські норки, наприклад, на Чернігівщині лізуть до рибалок прямо в сачки і забирають рибу, а у мого знайомого лисиця вкрала замаринований шашлик, - продовжує еколог.
І так відбувається не лише в Україні – у європейських країнах зустріч із дикими звірами також давно не рідкість. Наприклад, у Копенгагені борсуки мешкають у міських парках. Часто в парках мешкають і лисиці. Кабани вільно блукають польськими та німецькими містами.
Що ж до лосів, то їхня поява в містах може бути швидше епізодичною і випадковою. Залишити ліс їх може змусити відсутність кормової бази або спрага. Щодо цього в Україні цього сезону проблем не було. Іншою причиною може бути втрата тварин орієнтації. Це стосується насамперед молодих лосів. Міський ландшафт збиває їх з пантелику: асфальт, паркани, шум - все це робить повернення в ліс складним.
Ось тут постає питання. Якщо дикі звірі перестали боятися людей, може, невдовзі боятися доведеться вже нам, коли до міст услід за лосями та лисицями підуть вовки та ведмеді? Цього, за словами вченого, нам, швидше за все, не доведеться боятися.
- Їхня чисельність у нас дуже низька, а з ведмедями в Україні ситуація взагалі не дуже хороша – їх перерахувати можна, - пояснює Андрій Сагайдак. – А ось лис у нас сотні тисяч. І у вовків, і у ведмедів інші особливості поведінки – це обережні тварини. Теоретично вовки-одинаки можуть харчуватися на смітниках, але вони частіше підбирають те, що залишає зграя. Таке швидше може відбуватися в селах. Вигнанці – це зазвичай хворі чи травмовані тварини. Зграя у вовка – це сім'я: батьки та діти цього та попереднього покоління.
Лисиці ж тривалі сімейні союзи не люблять – їх можна побачити разом лише в сезон спарювання і поки ще лисенята маленькі. Коли лисенята підростають – усі розходяться на різні території.
Звичайно, поява лисиць і лисят у місті викликає побоювання через той же сказ. Тому радять не зв'язуватися з дикими звірами і особливо звертати увагу на їхню поведінку, яка може свідчити про хворобу.