Період підготовки до Національного мультипредметного тесту та саме тестування стають серйозним випробуванням не тільки для школярів, а й для їхніх батьків. Підлітки переживають сильний стрес, намагаються “поліпшити” продуктивність з допомогою енергетиків, п'ють «таблетки для пам'яті», а батьки у цей період особливо хвилюються за майбутнє дітей.
Чому діти так важко переносять підготовку до іспитів? Як батьки, самі того не помічаючи, посилюють паніку дітей? Що зробити, щоб зменшити напругу перед відповідальною подією? Про це Коротко про розповіла Анна Лівшиць, сімейний та кризовий психолог, супервізор, гештальт-терапевт, кандидат наук та мама двох підлітків.
- Анно, багато підлітків страшенно стресують перед НМТ. Деколи навіть незрозуміло, звідки таке сильне хвилювання.
– Цей стрес виник у дітей не зараз. Описана ситуація – вже наслідки того, що почалося набагато раніше. Я говорю про ставлення до цієї події у тій сімейній системі, де це відбувається. Якщо дитина надмірно напружена, це означає, що хороші оцінки і НМТ у його сім'ї сприймаються як дуже значуща подія.
Ми НМТ не знецінюємо, не говоримо, що все нісенітниця і дрібниця. Але є й інша крайність, коли сім'я, батьки, родичі дають зрозуміти дитині, що все її життя поставлене на карту цього дня. Це основний чинник, який запускає у дитині цей стрес.
Як наслідок, дитина не може витримати цієї напруги і починає шукати те, що допоможе з нею впоратися. Або якось її скинути, або мобілізувати себе, щоб витримати те, що відбувається.
Важливо розуміти: передекзаменаційний стрес починається задовго до події. Але чим ближче до неї, тим більше зростає напруга. Це зерно починає дуже розростатися - дитина шукає способи впоратися з цією напругою.
- Тобто процес занурення у стрес може починатися, умовно, ще з п'ятого класу?
- Так. Батькам варто звертати увагу на те, як вони подають інформацію та як вона сприймається у середовищі, де знаходиться дитина. Навіть якщо батьки фізично не поряд – дитина за кордоном – вони все одно постійно взаємодіють. І другий момент, як самі батьки ставляться до цієї події, хто вкладає це зерно майбутніх тривог та хвилювань?
Загалом батьки рідко на себе звертають увагу. Всі кажуть: "Ой, дитина, дитина", а тут би ще на себе подивитися. Як самі батьки ставляться до цієї події?
Дуже важливо зрозуміти, що НМТ – не кінцева точка життя. Це просто іспит. Дитина не стане дурною, не втратить усі можливості в житті, якщо щось піде не так. Нічого катастрофічного не станеться у жодному разі.
Візьмемо найстрашніший варіант. Що найстрашніше може статися? "Цього року я не поступлю". Ну то й що? Це зовсім не означає, що життя на цьому закінчено. Наступного року це зробиш. Рік буде спокійно пожити, попрацювати, дізнатися щось нове, допомогти батькам.
Це життя. Воно не закінчується на іспиті НМТ. Дуже важливо, щоб батьки самі це розуміли і могли транслювати таку інформацію дитині.
- А якщо батьки вже наробили помилок, накрутили себе та дитину, а НМТ скоро, що сказати, щоб дитина заспокоїлася?
- Їм треба прийти, сісти поряд зі своєю дитиною та поговорити відверто. Головне завдання – знизити значущість події.
- А якщо все навпаки: дитина не готується і не хвилюється – тоді треба підвищити значущість цієї події? Чи це правильна стратегія?
- Якщо дитина не готується і не хвилюється, виникає питання, чого вона сама хоче. Можливо, вона не хоче до цього вишу, а хоче до іншого. Можливо, вона взагалі не хоче здобувати вищу освіту.
На нашому пострадянському просторі – божевільний культ вищої освіти. У тій же Норвегії ніхто не надає такого значення вищій освіті. А в нас вважається: без вищої освіти ти ніхто.
Але якщо дивитися об'єктивно, зараз це зовсім не так. Є безліч курсів та безліч навчальних матеріалів. Можна вивчати те, що тобі цікаво, а потім знайти цікаву роботу. Більшість людей взагалі не працюють за фахом свого диплома.
- Якщо підсумувати, виходить, щоб допомогти дитині пройти складний період без поїздки до психіатричної лікарні, потрібно знижувати значущість цієї події всіма способами?
- Так. Але для цього важливо, щоб батьки самі це розуміли, щоб це було щиро. Добре було б спочатку самим батькам сісти і замислитися, що відбувається.
Під час розмов з дитиною важливо нагадати їй реальність і повернути віру в себе. Сказати: багато ти працював. І навіть якщо щось піде не так, це не останній шанс у твоєму житті.
Якщо результат буде не таким, як ти хочеш, це не означає, що ти дурний. Це просто іспит, на ньому може пощастити, а може не пощастити. Я тебе так само любитиму, незалежно від того, складеш іспит чи не складеш. Моє ставлення до тебе не зміниться.
Це те, що батьки повинні розуміти самі та транслювати це дитині. Краще - прямо сказати: "Моє ставлення до тебе не зміниться".
- Багато батьків переживають, якщо вони не будуть досить суворими, то дитина взагалі нічого не робитиме. Виникає потреба налякати дитину, щоб вона активізувалася.
– Це йде з життя, де батьки не довіряють своїм дітям. Вони у них не вірять. А довіра до своєї дитини необхідна. І віра в неї також. Дитина це відчуває. Вона відчуває, наскільки батьки в неї вірять та наскільки довіряють їй. І це справді дуже важливо.
Батьків також можна зрозуміти. Звісно, їм страшно. Їхні страхи обумовлені тим фоном, в якому ми живемо. Страхи можуть несвідомо розміщуватися в сімейній системі та спрямовуватись на дитину. Складається враження, начебто на карту поставлено все. І тут важливо зупинитися і подивитися на реальність: нічого страшного насправді не відбувається.
- Виходить, спочатку треба заспокоїтися самим батькам, зрозуміти, що нічого страшного не станеться, навіть якщо все піде не за планом, а потім уже своєю поведінкою та ставленням транслювати це дитині – і тим самим заспокоювати її?
- Так. Заспокоювати своєю поведінкою, своїм ставленням до неї та майбутньої події. І словами про те, що вони любитимуть і поважатимуть свою дитину, як і раніше, що це взагалі не залежить від результатів НМТ.