Поїздки до РФ та адмінпротоколи: нові деталі про прокурора Єрохіна
Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури Роман Єрохін у 2020 році перебував на території Російської Федерації. Чиновник також систематично оскаржував у судах адміністративні протоколи за порушення правил дорожнього руху, в тому числі – з нетверезе водіння.
Про це йдеться у блозі голови громадської спілки «Останній бастіон» Геннадія Сікалова на «Діловій столиці».
Автор матеріалу звертає увагу, що нещодавно Єрохін був призначений генпрокурор Русланом Кравченком першим заступником керівника Полтавської обласної прокуратури, тобто фактично одним із ключових посадовців у правоохоронній вертикалі області. За даними Сікалова, до призначення у Полтаву Єрохін працював у системі прокуратури Луганської, Лисичанської, Старобільської та Куп’янської прокуратур.
Як зазначає активіст, з матеріалів однієї з адміністративних справ випливає, що наприкінці квітня 2020 року Єрохін в’їхав в Україну через пункт пропуску «Гоптівка» з території РФ.
«Не до 2014 року. Не в студентські роки. Не «коли всі їздили». А у 2020 році. Після Криму. Після Іловайська. Після Дебальцевого. Після шести років війни перебував на території Росії, де, якщо говорити зрозумілою для нього мовою, «контактував з невизначеним колом осіб», – підкреслює автор.
На думку Сікалова, ця обставина потребує перевірки з боку СБУ, оскільки йдеться про чинного на той момент українського правоохоронця, який мав доступ до службової інформації, процесуальних документів і даних кримінальних проваджень. Автор ставить питання, куди саме їздив прокурор, з ким зустрічався, чи повідомляв про це керівництво та чи проходив відповідні перевірки.
Також активіст наголошує, що Єрохін неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР: фігурував у справах щодо аварійної ситуації, проїзду на червоне світло, перевищення швидкості, а також в епізоді 2017 року, коли його зупиняли за кермом з ознаками сп’яніння, а від проходження перевірки він відмовився.
Сікалов підкреслюють, що як свідчать дані єдиного державного реєстру судових рішень, всі свої адміністративні протоколи Єрохін скасував через суди. На думку автора, сама системність таких судових перемог потребує уваги ДБР, адже йдеться не про разову ситуацію, а про повторювану модель поведінки посадовця правоохоронного органу.
«Закон – це я», – так автор описує логіку, яку, на його думку, демонструє прокурор у таких справах.
Ще один акцент матеріалу – сімейні зв’язки Єрохіна у прокуратурі. За даними Сікалова, Лілія Єрохіна, яку автор називає колишньою дружиною Романа Єрохіна, також багато років працює в органах прокуратури – спочатку в Луганській, а потім у Харківській області. Її батько Микола Колесник, за матеріалом, є колишнім прокурором Луганської обласної прокуратури, який вийшов на пенсію за вислугу років у 2007 році.
Автор стверджує, що службові переміщення Єрохіної синхронізувалися з переміщеннями самого Єрохіна, а родинна конструкція виглядає як «маленький філіал Луганської прокуратури».
Також у матеріалі вказано на можливі ознаки недостовірного декларування. Сікалов пише, що до 2024 року Єрохіни вказували одне одного в деклараціях як чоловіка і дружину, потім – як осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Водночас у судовому рішенні про розірвання шлюбу, за даними автора, зазначалося, що сімейних відносин вони не підтримують із початку 2022 року.
На думку Сікалова, такі розбіжності мають перевірити НАЗК і ДБР, оскільки вони можуть свідчити про фіктивність сімейного статусу або недостовірне декларування.
Активіст наголосив, що звертатиметься до СБУ щодо перевірки поїздок Єрохіна до РФ, до ДБР — щодо скасування адміністративних протоколів за порушення ПДР, а до НАЗК – щодо декларування та способу життя посадовця.
