Майстриня з Решетилівки: Вишита сорочка «білим по білому» - це як одяг от-кутюр
Орнаменти цієї вишивки хочеться розглядати довго й уважно. Тому що візерунок ніжний і разом з тим складний. Це особливість вишивки білими нитками на білій тканині. Про історію такої техніки народного ремесла, про те, чи важче вишивати білими нитками, аніж кольоровими, а також як решетилівська вишиванка потрапила до гардеробу королеви - читайте у матеріалі Коротко про.
Вишита сукня для Софі Лорен
Містечко Решетилівка, Полтавська область. Тут зародилася традиція вишивати білими нитками на білій тканині. Коли саме – невідомо, але факт: в тамтешніх місцях добре росли льон з коноплею, тож матеріалу і ниток вистачало. Відповідно, місцеві майстрині намагалися придумати щось нове у вишивці. І це вдалося! Винайшли таку техніку, що вразила увесь світ.
У 1900 році в Парижі решетилівська вишивка, з легкої руки письменниці Олени Пчілки, отримала свою першу золоту медаль на Всесвітній виставці. Нібито тоді навіть виник казус. Тамтешнє журі не повірило Олені Пчілці, що така вишивка – це робота людських рук. Письменниці урвався терпець, і вона привезла з Решетилівки до Парижу навіть майстринь.
У 1969 році решетилівські майстри виготовили сукню-сорочку «білим по білому» для акторки Софі Лорен для зйомок фільму «Соняшники» (1970 рік), що проходили в селі Чернечий Яр біля Диканьки на Полтавщині. Акторці сукенка так сподобалася, що аж прихопила її до рідної Італії. І навіть демонструвала вишиту сукню на подіумі в Римі. Нині копію плаття Софі Лорен зберігають у Решетилівському краєзнавчому музеї.
Керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко. Фото: ФБ Надія Вакуленко
- Також решетилівська техніка «білим по білому» внесена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, - розповідає Коротко про керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко. – А ще подана на розгляд для внесення до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства. До слова, однією з вимог ЮНЕСКО було те, щоб ремесло жило, щоб передавалося з покоління в покоління. У Решетилівці все це є.
Надія Вакуленко вишиває вже більше 40 років. І про решетилівську вишивку знає все. Тож легко може пояснити техніку вишивання «біллю» навіть тому, хто не дружить з голкою і ниткою.
Уявіть, майстриня створює орнамент безпосередньо на тканині, рахуючи кожну її ниточку. А ще стібочки вишивальної нитки лягають то горизонтально, то вертикально, то стягують нитки тканини. Складно? На перший погляд - дуже. Але місцеві майстри заперечують таке твердження.
- Хтось колись написав, що вишивка "білим по білому" важча за інші, але це помилкове твердження, - пояснює Надія Вікторівна.– Складність певної техніки не залежить від кольору нитки. Ще одна особливість решетилівської вишивки - це поєднання в одному орнаменті 5-7, а то й більше технік. Серед тих, які застосовуємо, це "лиштва", "хрестик", "мережка" різних видів, "вирізуванн", "виколювання", "солов’їні вічка", "зерновий вивід" та інші.
До речі, існує легенда, що назва міста Решетилівка пішла від способу виконання техніки вишивки «прорізний прутик». Під час такої роботи вирізаються нитки тканини, тобто тканину решетять.
Копія решетилівської сукні-сорочки Софі Лорен зберігається в місцевому краєзнавчому музеї. Фото: authenticukraine.com.ua
Відбілювали полотно і нитки
Узагалі для Полтавщини характерна вишивка не лише "білим по білому", а й нитками пастельної гами кольорів: блакитними, бежевими, пісочними, оливковими. Тобто ані червоного, ані чорного кольору.
Це в наш час майстри-вишивальники мають величезний вибір якісних ниток і тканин для вишивання. Аби справити нову сорочку, вишиту «біллю», в давні часи жителю Решетилівки доводилося постаратися. По-перше, ретельно відбілити полотно для майбутньої сорочки. По-друге, пересипати золою берези нитки, залити їх гарячою водою, настоювати. І так декілька разів. Лише тоді нитка ставала білосніжною.
Решетилівська вишита сорочка «біллю» сьогодні - це наче одяг от-кутюр. Тобто дорого і оригінально. Враховуйте, що на одну сорочку майстриня може витратити від 2 до 6 місяців щоденної праці. Вартість? Залежить від складності роботи.
Вироби «білим по білому» є в гардеробі багатьох відомих людей не тільки України, а й світу. Наприклад, декілька років тому решетилівську вишиванку передали через наших послів королеві Великої Британії Єлизаветі.
- А у вас є така вишиванка? – запитуємо керівницю Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надію Вакуленко.
- Є, але я, як чоботар без чобіт: маю лише декілька екземплярів, - сміється майстриня. – Більшість моїх робіт знаходяться в музеях України, в приватних колекціях. Я заслужений майстер народної творчості, художник з вишивки, в мене багато своїх авторських розробок.
Вишивають і діти та онука Надії Вакуленко. Жінка каже, сама навчала їх вишивці.
- З плином часу майстри вдосконалюються, щось створюють своє, - роздумує Надія Вакуленко. – Також ми маємо кращу тканину, якісні нитки. Тому, на мою думку, вигляд решетилівської вишивки став ще більш витонченим.
Для Полтавщини характерна вишивка не лише "білим по білому", а й нитками пастельної гами кольорів. Фото: ФБ Всеукраїнський центр вишивки та килимарства
До речі
Всеукраїнський центр вишивки та килимарства працює в Решетилівці з 2019 року. Його планували розмістити на території колишньої фабрики художніх промислів, яка проіснувала у містечку 100 років. Але поки не склалося. Банально – не вистачає коштів на ремонт занедбаних приміщень. Тому тимчасово заклад діє у залах, які орендують у художнього ліцею.
У центрі є відділ ручної та машинної вишивки. Також створюють великі і менші гобелени. Там же демонструють вишиті роботи за старовинними та авторськими ескізами. Для відвідувачів проводять екскурсії і майстер-класи.
Майстриня створює орнамент безпосередньо на тканині, рахуючи кожну її ниточку. Фото: ФБ Надія Вакуленко
