Пазл зійшовся: після Миколи Лагуна санкції отримав його партнер Кіріл Дмітрієв
На початку листопада Рада національної безпеки і оборони запровадила економічні санкції проти “правої руки” Володимира Путіна, головного економічного переговорника Кремля зі Сполученими Штатами - голови Російського фонду прямих інвестицій Кіріла Дмітрієва. Відтепер з ним не можна буде вести жодні операції в Україні, а всі його активи тут мають бути заморожені. Попри широкий резонанс новини про санкції, ЗМІ майже не згадували про ключову роль Дмітрієва в одній з найбільших фінансових оборудок в Україні: створенні і подальшому банкрутстві Дельта банку. За даними джерел, протягом кількох останніх років екс-власник банку і колишній партнер Дмітрієва Микола Лагун не безуспішно намагався налагодити нові контакти з головою РФПІ. Проте санкційний режим може завадити подальшому поглибленню цих звʼязків.
Дельта на двох
На слуху у пересічного читача прізвище Кіріла Дмітрієва навряд чи зʼявлялось до недавнього часу, коли він став спеціальним економічним посланцем Володимира Путіна у переговорах зі США. Проте його роль у великих економічних і політичних процесах в Україні набагато помітніша, ніж можна собі уявити, адже реальному впливу інвестиційного банкіра на процеси в цій країні скоро виповниться 20 років.
З офіційної біографії відомо, що Кіріл Дмітрієв народився в Києві, згодом навчався в США, на курсах в Гарварді і Стенфорді, працював у Goldman Sachs та консалтинговій фірмі McKinsey & Co. З початку 2000-х працює в Москві, де був інвестиційним директором фонду Delta Private Equity. Подейкують, що саме на честь цього фонду було названо новий і амбітний на той час Дельта банк, який формально заснував виходець з Укрсоцбанку Віктора Пінчука – Микола Лагун, а насправді профінансував його створення Дмітрієв, з яким молодого банкіра також познайомив Пінчук.
Модель банку, який “пилососить” кошти громадян, а потім видає під шалені відсотки швидкі мікрокредити, була мегаприбутковою. Окрім цього, партнери заснували спільну колекторську компанію для вибивання боргів із проблемних позичальників. З Москви в Дельті запозичили і “драконівський” підхід до цієї справи: позичальники фінустанови як вогню боялись дзвінка з Чернігівської області – саме там, на батьківщині Лагуна, знаходився колекторський кол-центр, ідея розмістити його подалі від столиці – теж належала Delta Private Equity.
За даними журналістів, у тих спільних проектах Лагун і Дмитрієв не були рівними – першу скрипку грав Дмитрієв. Однією з ідей було розвинути банк до міжнародного рівня, поступово кредитувати крупний бізнес. Відтак серед інвестицій могли бути і російські державні гроші. “Сестринські” банки відкрили в Росії і в Білорусі.
Дмітрієв продовжував контролювати банк, ймовірно, до самого краху в 2014-2015 роках. Наприклад, в 2011, коли Лагун збирався продати частку фінустанови для залучення інвестицій від Cargill, Дмітрієв спробував заблокувати угоду, а коли в нього це не вийшло, оскаржив в міжнародному арбітражі. Це фактично означає, що у Дмітрієва залишався інтерес у фінустанові. Хоча з цього періоду Лагун починає діяти більш самостійно і аферистично.
Саме в цей час починають працювати схеми активного виведення коштів в офшори, які зараз розслідують правоохоронні органи і через які Лагуна оголошено в міжнародний розшук, а сам він змушений переховуватися від українського правосуддя в Австрії. Щоправда, за деякими версіями, частина офшорних схем могла також контролюватися Дмітрієвим, як більш досвідченим інвестиційним банкіром, який міг допомагати молодшому товаришу у виборі як європейських банків-контрагентів (таких як Meinl Bank, Bank Frick, East-West United та Bank Winter в Австрії, Швейцарії), так і в підборі офшорних юрисдикцій, які можуть як найліпше заховати незаконно виведені кошти. Як наслідок – банкрутство Дельта банку, яке призвело щонаймене 2,3 млрд доларів збитків для вкладників, а також держави в особі Нацбанку, Фонду гарантування вкладів, державних Ощадбанку, Укрексімбанку – досі залишається непокараним. Ось що значить “якісно” опрацьовані офшорні маршрути.
Окрім банківської сфери, Лагун та Дмітрієв стали співінвесторами скандального будівельного проекту під Києвом – котеджного містечка «Олімпік-Парк». Формально частка Дмитрієва була оформлена на його батька Олександра, проте саме російський партнер забезпечив фінансування будівництва. Проект завершився гучним провалом: містечко так і не добудували, сотні вкладників залишилися з недобудованими будинками, які роками відстоювали свої права в судах. Дмитрієв і Лагун “продали” проблемний актив екс-нардепу Владиславу Лук’янову. Ціна афери - тобто зібраних з вкладників коштів, які так і не стали будинками - близько $23 млн.
Запасний вихід
Після вторгнення росії на Донбас та анексії Криму у 2014 році, в Україні спалахує фінансова криза. Дельта банк поступово рухається до банкрутства, а Лагун починає шукати запасні варіанти для власного порятунку на випадок арештів чи кримінального переслідування.
За даними ЗМІ, саме в цей час екс-власник Дельта Банку дивним чином отримує російський паспорт. Не виключено, що цьому сприяв його російський друг із на той час уже прямими звʼязками з високопоставленими російськими елітами. З 2011 року Дмітрієв очолює Російський фонд прямих інвестицій – гаманець і водночас інструмент політичного та економічного впливу росії на взаємодію з різними країнами. Дмітрієва входить до найближчого оточення Путіна, про що свідчать як його часті прямі зустрічі з президентом, так і сімейні зв’язки. ЗМІ зазначають, що дружина Дмітрієва Наталя є заступницею керівника фонду при МДУ, який очолює Катерина Тихонова – молодша донька Путіна.
Спочатку Лагун, а потім і його топ-менеджерка і мати його неповнолітніх дітей, екс-голова правління Дельти Олена Попова, отримують паспорти з триколором. Це дозволяє краще контролювати активи в росії та на окупованих територіях України, убезпечитися від можливої екстрадиції до України з-за кордону, а також мати змогу розпочати “нове життя” в росії в разі, якщо Україна заморозить всі активи на своїй території.
“Ставка”, яку Лагун зробив через Дмітрієва понад 10 років тому, спрацювала тільки в 2025-му, коли проти нього таки було запроваджено санкції за співпрацю із росією. На цей момент Лагун уже понад три роки не живе в Україні і перебуває в Австрії (звідки може бути екстрадований одним із перших, оскільки він перебуває в міжнародному розшуку). При цьому Лагун активно судиться за право не повертати борги крупним кредиторам, у яких він брав гроші під особисту поруку. Наприклад, минулого року понад $100 млн він програв власникам групи компаній “Фокстрот” в Лондонському суді. За даними оточення Лагуна, “плече” на фінансування адвокатських витрат в цій справи колишньому партнерові міг також надати Дмітрієв.
Після початку повномасштабного вторгнення Дмітрієв потрапляє під розширені санкції США, Британії, Канади, Австралії. Його активи за кордоном блокуються, свобода пересування обмежується. Проте в березні 2022 ходять чутки про його можливу участь у початкових переговорах між російською та українською сторонами (як неофіційного радника). Згодом він стає більш офіційним переговорником зі США – після обрання президентом Дональда Трампа. Тут варто нагадати, що в 2016-2017 роках Дмітрієв уже був в цій ролі, просто тоді вона була менш помітна для широкої громадськості. В 2022 році активуються справи проти Лагуна і він вирішує покинути Україну. А паралельно – як стверджують джерела – намагається відновити контакти з Дмітрієвим, розуміючи, як той набирає сили у міжнародному треку.
Ще в лютому 2025 року ЗМІ та активісти закликали накласти санкції на Лагуна саме через співпрацю з Дмітрієвим. Рішення було ухвалено лише через півроку, у вересні. В документі запроваджено повний пакет обмежень, що блокує його активи та діяльність в Україні, за винятком повернення боргів Фонду гарантування вкладів. Суд зараз якраз розглядає справу про такий борг, який солідарно з іншими спільниками Лагуна – колишнім правлінням та кредитним комітетом банку – становить 23 млрд грн. Санкції – це фактично перше офіційне визнання на державному рівні співпраці Лагуна з країною-агресором та фінансових злочинів. Крім того, зараз активно обговорюється розширення санкцій на оточення Лагуна – менеджерів і номінальних власників його українських активів.
Санкційний зашморг
Навіть якщо увесь цей час Лагун і Дмітрієв не втрачали контакту, нині організовувати підтримку для свого товариша у Відні російському посланцеві буде значно важче. Адже запровадження санкцій Україною на них обох може означати автоматичне поширення на фігурантів і додаткових санкцій з боку інших країн, а також відповідальності – аж до кримінальної – за порушення санкційного режиму. Санкції РНБО передбачають традиційний набір обмежень (блокування активів, заборону на будь-які економічні операції тощо) і покликані синхронізуватися з міжнародним тиском на оточення Путіна. Де-факто це означає, що рано чи пізно і українські санкції - такі як проти Лагуна - будуть синхронізовані на міжнародному рівні.
Якщо для Дмітрієва, який і без того уже був під численними санкціями, українські обмеження – скоріше політичний жест і завершення “великого кола” заборон, то для Лагуна – це лише початок його поневірянь. Найголовнішим для нього має стати ризик екстрадиції з Австрії до України або ж виселення через санкційні ризики. Перебиратися доведеться або до Росії, або до ОАЕ. Проте, як показують останні приклади з позасудовими екстрадиціями з Еміратів – дістати Лагуна звідти буде навіть простіше, ніж з Австрії, тим більше з ордером на міжнародний арешт.
Запровадження санкцій одночасно проти Кіріла Дмітрієва (як представника російської влади) і Миколи Лагуна (як українського екс-олігарха, зв’язаного з РФ) де-факто означає для останнього повне блокування шляхів повернення в український бізнес, що він планував зробити за допомогою Дмітрієва в найближчі кілька років, можливо навіть розраховуючи на повну окупацію території України або швидке досягнення своїм другом-переговірником “мирної угоди”, вигідної передусім росії. Цілком можливо, що після закінчення гарячої фази війни Лагун у партнерстві зі структурами Дмітрієва, планував виступити одним із “інвесторів-рятівників” для зруйнованої економіки України. Освоєння коштів на відбудові України - непоганий бізнес для досвідчених фінансистів.
Санкції РНБО підсилюють інструментарій української влади щодо притягнення Лагуна до відповідальності. По-перше, накладення повного набору санкцій спрощує накладення арештів на виявлені активи Лагуна в Україні, у тому числі – в разі виявлення - спільних активів з Дмітрієвим. Тепер такі активи можуть бути швидше передані до АРМА і реалізовані у дохід держави або виплачені як компенсація вкладникам, або передані на фінансування сил оборони. По-друге, санкції стимулюють міжнародну співпрацю: Австрія та інші країни ЄС отримують чіткий сигнал, що Лагун – не просто фінансовий правопорушник, а учасник співпраці з ворогом. Це може підвищити шанси на його екстрадицію. Як неодноразово писали європейські ЗМІ, випадок Лагуна міг би стати показовим тестом для австрійської влади: він не має політичного притулку, звинувачення проти нього добре задокументовані, і його видача продемонструвала б ефективність спільних зусиль у боротьбі з корупцією.
Для Кремля Лагун цікавий лише в тій мірі, в якій він може бути корисним. Якщо його активи заблоковано, а перспективи повернення в Україну перекрито, цінність Лагуна для росіян падає. Скоріше за все, він залишатиметься в Австрії, витрачаючи кошти на
адвокатів та лобістів. Та санкції обмежать і ці можливості: фінансувати дорогі медіа-кампанії на власний захист йому стане важче, оскільки транзакції під контролем, а рахунки – заморожені.
Таким чином, найвірогідніший сценарій для Миколи Лагуна – це подальша ізоляція і поступова втрата залишків впливу. При цьому навіть такі високопоставлені звʼязки, як Кіріл Дмітрієв, на жодній з арен тепер не допоможуть. Тепер справа за судами та правоохоронними органами. Бо лише в їхній компетенції позбавити Миколу Лагуна найменшого натяку на відновлення чи продовження будь-якої бізнес діяльності. Екстрадиція до України і відповідальність за статтями кримінального кодексу, щоб нарешті поставити крапку у цій понад десятирічній історії екс-банкіра Лагуна та Дельта банку.
