Костянтинівка: Росія рівняє із землею місто, де робили зірки для Кремля
Місто Костянтинівка на Донеччині вже кілька років - "гаряча точка", а в останні дні градус «нагріву» значно підвищився. Противник з 2014 року не залишає спроб зайняти цей критично важливий залізничний вузол, перетворюючи Костянтинівку на купу руїн усіма видами озброєння. У середу, 7 травня, росіяни двічі скинули авіабомби ФАБ-250 на житловий багатоквартирний будинок у центрі міста на вулиці Кирила Винниченка (Громова), поранивши щонайменше 13 людей. Під завалами будинку опинилися люди, рятувальні роботи продовжуються. Коротко про – про точку на карті, яка «болить» Україні дуже сильно.
Комендантська година – 20 годин
Від Костянтинівки до захопленого росіянами Бахмута – близько 20 кілометрів, до лінії фронту – трохи більше ніж 10. Війна, як кажуть самі городяни, у них йде під вікнами. До щоденних обстрілів артилерією вже звикли, але найстрашніше – це ворожі безпілотники, які противник запускає на житлові будинки та мирних людей.
Навесні минулого року в Костянтинівці залишалася майже половина від 70-тисячного населення міста. На сьогодні, як повідомив голова міської військової адміністрації Сергій Горбунов, у Костянтинівці близько 9000 осіб. Дітей практично немає, в основному – люди похилого віку та люди середнього віку, які не можуть кинути на свавілля долі старих родичів, господарство та рідні стіни.
- Як виїхати, коли тут все твоє життя? Як кинути сусідів – літню пару, яка ледве пересувається і живе у підвалі нашого будинку, бо їхньої квартири на п'ятому поверсі вже немає, вона зруйнована? На цвинтарях – могили рідних та друзів, і нехай там теж уже все розвалено, але хтось має одного разу це відновлювати, - поділився мешканець міста Андрій.
За його словами, у Костянтинівці теплиться життя: нехай із перебоями, але є світло, вода і навіть газ, і мобільний зв'язок ще де-не-де ловить, і навіть інтернет є. В умовах, коли за вікнами гуркотить, а снаряди лягають під стінами будинку, це можна назвати дивом.
- Комендантська година у нас 20 годин – з 15:00 до 11:00 наступного дня. За чотири години треба встигнути зробити все, що можливо: сходити в магазин, запастись водою та все інше. До всього звикли вже, а що вдієш? Коли рознесли залізничний вокзал, мені було морально тяжко, у мене в цьому районі пройшло дитинство. Але довелося заглушити всі ці страждання, треба виживати! - продовжує співрозмовник.
Така комендантська година введена у багатьох населених пунктах Бахмутського, Волноваського, Краматорського та Покровського районів – тобто в тих містечках та селищах, які розташовані менш ніж за 10 км від лінії фронту.
Під час останнього прильоту (напередодні «перемир'я») 7 травня було поранено щонайменше 13 людей. Фото: ДСНС Донеччини
Важко стримувати тиск «орди»
До свого останнього подиху Костянтинівка не бажає розділити долю своїх «побратимів» по нещастю – Бахмута, Авдіївки, Мар'їнки… Той факт, що хоч вокзалу і немає, але станція продовжує працювати, вселяє надію на те, що не все ще втрачено. У місті постійно знаходяться різні гуманітарні організації, які допомагають нужденним, працюють кілька маленьких магазинів з основними продуктами. Також пенсіонери отримують свої пенсії, а молодших жителів волонтери вмовляють евакуюватись у безпечні регіони України.
- Евакуюватись люди евакуюються, але знаю, що частина з них поверталася назад. Чи перевірити стан будинку, чи вирішили, що вже все закінчилося і можна налагоджувати життя. Приїхали, озирнулися – і знов поїхали. Далеко не всі готові жити в таких умовах, а вже хто має дітей – і поготів, - стверджує Андрій.
Роботи в Костянтинівці, ясна річ, немає. Усі, хто встиг, знайшли робочі місця у сусідніх Краматорську, Слов'янську, Дружківці. Так, туди теж дістає ворожа артилерія та авіація, але, порівняно з Костянтинівкою, там тихіше та безпечніше.
- Костянтинівку вони [росіяни] хочуть захопити, щоб якнайшвидше вийти на межі області та оголосити, мовляв, – «звільнили» всю «ДНР». Також вони впевнені, що Костянтинівка – це найбільший пункт оборони регіону, що саме тут зосереджено основні сили ЗСУ. Так, за останні дні вони просунулися в цей бік, і нашим хлопцям дуже важко стримувати тиск цієї «орди», але поки що так. Люди, що залишилися в місті, звичайно, хочуть, щоб війна скоріше закінчилася, але не шляхом здачі міста. Ми всі бачимо, на що перетворили «звільнені» міста, ми пам'ятаємо, як захоплювали Слов'янськ. Та що казати, якщо у нас у Костянтинівці вони стріляють по церквах! А потім стверджують, що православні, що Бога шанують. Коли бомбу на житловий будинок кидають - сильно вони по-божому чинять? – задається риторичним питанням мешканець Костянтинівки.
Вокзал був своєрідним центром і одним із найвідоміших місць міста. Фото: npu.gov.ua
Колись робили зірки для Кремля
Відомо, що колись Костянтинівський завод «Автоскло» виготовив рубінові зірки для московського Кремля. Але не ті, які є зараз, а ті, що "горіли" з 1937 до 1946 року. Тоді костянтинівські робітники вигадали новий метод обробки рубінів, оскільки до них ніхто подібним не займався.
Окрім зірок, у Костянтинівці виготовили саркофаги для мумій Леніна та Сталіна. Після декількох замахів на тіло Леніна було вирішено зробити для вождів куленепробивні скляні «труни». 1960 року під час приймання роботи костянтинівців саркофаги перевірили на спеціальному полігоні - розстріляли з різних видів зброї. Щоправда, на момент доставки саркофагів до Москви тіло Сталіна з Мавзолею прибрали, і куди поділася сталінська «упаковка» - невідомо.
Скляний завод наказав довго жити ще на початку 2000-х, костянтинівці й досі жалкують про це – підприємство справді було унікальним. Від нього до 2022 року залишився лише шматочок стіни з написом «Наша мета – комунізм», але, найімовірніше, «завдяки» російським бойовикам і цієї стіни вже немає.
